Стратегічні вектори управління еколого-соціо-економічною системою регіону

Території Південного регіону потенційно відносяться до зон з високим рейтингом екологічної депресивності територій поліфункціонального призначення.

Належний якісний стан навколишнього природного середовища має розглядатися не лише як необхідна передумова, але й як кінцевий результат. З цього методологічного підходу виникають дві принципові вимоги:

• всі соціально-економічні, екологічні і господарські проблеми, а також завдання та методи їх вирішення, що стосуються використання природно-ресурсного потенціалу, економічного розвитку та управління якістю навколишнього природного середовища, нормування антропогенного і техногенного навантаження на еколого-економічну систему повинні розв'язуватися одночасно;

• комплексна оцінка програм та проектів розвитку регіону з максимальним врахуванням можливих екологічних і соціальних наслідків, у тому числі і негативних для еколого-економічних систем різного рівня розвитку, починаючи з локального і закінчуючи макроекономічним рівнем.

На сьогодні найрозвиненішими є напрями охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки. Вони мають свою досить розвинену природоохоронну законодавчу базу, яка, однак, не є досконалою з позицій системного економіко-екологічного підходу. Тому, як вважають спеціалісти, постійне вдосконалення систем екологічного управління є однією з вимог міжнародної та європейської системи стандартизації екологічного управління. Для державної системи екологічного управління це означає її функціональне розширення й системно-методологічне поглиблення, під яким розуміється освоєння нових сучасних механізмів екологічного управління, їх підпорядкування природному механізмові біотичного регулювання навколишнього природного середовища і принципам збалансованого регіонального розвитку.

У кожному регіоні України сформувалися і функціонують специфічні територіально-виробничі та соціальні системи, які базуються на існуючому природно-ресурсному потенціалі регіону. Кожному регіону властиві специфічні природно-кліматичні та економічні умови, тобто теоретично, як відмічають

В. Волошин та В. Трегобчук, будь-який регіон являє собою складну біосоціоекономічну систему, до якої входять такі підсистеми: природа, суспільство та виробництво.

Всі підсистеми загальної еколого-економічної системи регіону тісно взаємопов'язані і взаємозалежні і повинні розвиватися таким чином, щоб створювалися умови для забезпечення адекватності суспільних інтересів збереження навколишнього середовища, раціонального використання природно-ресурсного потенціалу та економічного розвитку регіону. Досягнення гармонійних взаємовідносин між суспільством, навколишнім середовищем та виробництвом створить умови для безпечного функціонування біосоціекономічних систем, що є однією з найважливіших передумов соціально-економічної стабільності країни.

Об'єктом нашого дослідження є території Південного регіону України як регіональної еколого-економічної системи (EEC), до складу якої входять екологічна, економічна і соціальна підсистеми, які тісно взаємопов'язані і впливають одна на одну. Стан кожної з підсистеми виступає і як умова, і як наслідок розвитку та функціонування двох інших підсистем. Всі елементи в системі рівноцінні, однак координуюча роль належить людському фактору.

Цікаві статті з розділу

Моніторинг навколишнього середовища
Моніторинг навколишнього середовища - це система спостережень і контролю, що проводяться регулярно, за певною програмою для оцінки стану навколишнього середовища, аналізу що відбуваються в ній процесі ...

Екологічна ситуація в Полтавській області
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та с ...

Екологія міських систем
Що являє собою місто? Передусім, місто уже на початку свого існування являло собою факт концентрації населення знарядь виробництва, капіталу, тоді як для села характерним і донині є протиле ...