Стратегічні вектори управління еколого-соціо-економічною системою регіону

Комплекс попереджувальних заходів щодо збереження навколишнього природного середовища включає конкретні рішення щодо ефективної компенсації можливих (в тому числі і необхідних) збитків, які нанесені навколишньому середовищу. Метою такої компенсації є створення необхідних передумов для забезпечення максимальної швидкості біологічного самоочищення (самовідновлення) системи. Швидкість самовідновлення тісно пов'язана з рівнем антропогенних змін навколишнього середовища в результаті функціонування біосоціоекономічної системи. Перші збитки екологічної рівноваги системи характеризуються довготерміновим процесом їх накопичення (зміни природного ландшафту, поступові зміни гідрогеологічних умов території тощо). Подальші збитки мають стрибкоподібний характер і визначаються високою концентрацією збитків (забруднення ґрунтів і водоймищ, деградація ґрунтів, знищення природоохоронних території, забруднення рекреаційних ресурсів тощо).

Цілеспрямованість технологічних, виробничих і організаційних методів охорони навколишнього середовища в процесі функціонування еколого-економічної системи має управлінський характер і сприяє чіткому дотриманню екологічних критеріїв і вимог. Інформаційно-діагностичні та профілактичні методи охорони навколишнього середовища сприяють забезпеченню рівноваги в еколого-економічній системі в межах регламентованих норм.

Процес управління еколого-економічною системою регіону передбачає комплексний системний підхід у вирішенні всіх завдань розвитку кожної підсистеми і самої еколого-економічної системи, забезпеченні оптимізації природокористування та збереженні навколишнього середовища. Розвиток кожної з підсистем і окремих галузей в них ставлять різні, а іноді зовсім протилежні вимоги до одних і тих самих природних ресурсів, що призводить до виникнення конфліктів інтересів у сфері природокористування регіону. При розв'язанні цих конфліктів увага природокористувачів зосереджується на використанні природних ресурсів і умов, а питання охорони-та відновлення природних ресурсів покладається на державні владні структури, або зовсім залишається майбутнім поколінням.

Комплексність управління еколого-економічною системою регіону передбачає вирішення питань щодо використання, охорони та відновлення природних ресурсів і умов регіону. Основою для розробки регіональної програми розвитку та управління цим розвитком є аналіз сучасного стану природокористування в регіоні та стану еколого-економічної системи і кожної підсистеми (економічної, екологічної, соціальної) окремо. Після проведення аналізу системи визначаються антропогенні і техногенні факторі впливу на компоненти еколого-економічної системи: атмосферу, літосферу, гідросферу та біосферу. Екологічний стан еколого-економічної системи, яка формується в результаті виробничої діяльності, оцінюється за допомогою інтегрального критерію, який відображає інтегральний рівень збитків навколишньому середовищу в результаті антропогенного тиску.

Наведені вище концептуальні положення повинні стати підґрунтям для розробки стратегії управління еколого-економічною системою регіону. З одного боку, стратегія повинна забезпечувати раціональне використання природно-ресурсного потенціалу територій поліфункціонального призначення та охорону навколишнього середовища, а с іншого - економічний розвиток і добробут суспільства шляхом підвищення рівня екологічної, технологічної і продовольчої безпеки.

Цікаві статті з розділу

Аналіз впливу діяльності станції вулканізації і зміни масел Буран на повітряний басейн та медико-екологічну безпеку
Екологічний аудит - підприємницька діяльність екологічних аудиторів по здійсненню перевірок господарської діяльності, що здійснює вплив на навколишнє середовище, а також надання рекомендації ...

Оцінка стану заповідної справи в Рівненській області
Вагоме місце у відновленні природи в нашій країні відведене розвитку природно-заповідного фонду як складової частини реалізації стратегії гармонійного розвитку суспільства. Після введення в дію у 1992 ...

Природо-заповідний фонд лісової зони України, його структура та зонально-регіональні властивості
Українське Полісся, яке простягається із заходу на схід на 750 км і займає близько 20% території України, складає значну частину Поліської низовини - важливого регіону Європи в межах Україн ...