Стратегічні вектори управління еколого-соціо-економічною системою регіону

Еколого-економічна система регіону повинна бути динамічно збалансованою системою, підсистеми якої постійно взаємодіють та зрівноважуються. Рівновага в цій системі - це стан рухомого балансу, коли одночасно відбуваються протилежні процеси, наприклад, природокористування та ресурсозбереження, зберігаючи при цьому цілісність самої системи та її найбільш важливих елементів.

Завдяки динамічному стану відбувається постійний перехід еколого-економічної системи регіону на якісно новий рівень. Рівновага в даному випадку означає збереження визначеного стану взаємовідносин між соціальною, економічною та екологічною складовими еколого-економічної системи. Кількісна міра зв'язку між підсистемами в еколого-економічній системі виступає умовою еколого-економічної рівноваги, при цьому величина дії на навколишнє середовище не повинна перевищувати меж його місткості або екологічного потенціалу. Межі місткості еколого-економічної системи - це її здатність витримувати навантаження антропогенних і техногенних факторіз, яка характеризується показниками надійності: стійкість, рівновага, живучість та безпека. Однак стійкість системи, тобто її здатність до протидії негативних зовнішніх і внутрішніх факторів, не є безмежною, вона визначається таким показником, як екологічний потенціал, або поріг стійкості еколого-економічної системи, тобто таким рівнем зовнішнього впливу, за яким система втрачає свою здатність до самовідновлення і деградує. Типовим прикладом є перетворення природоохоронних, природно-заповідних і лісових територій у результаті господарської діяльності людини у сільськогосподарські угіддя. У цьому випадку господарський вплив перевищує поріг стійкості еколого-економічної системи і перевищує межі її екологічного потенціалу, в наслідок чого відбулося перетворення природних ландшафтів на антропогенні .

Як визначає І.І. Мазур, "розвиток суспільства в напрямку інтенсифікації науково-технічного прогресу підвищує екологічний ризик при функціонуванні EEC. Найбільш небезпечні процеси деградаційного характеру пов'язані з переходом "матерія - енергія". Наслідками таких переходів є парниковий ефект як фактор глобального порушення екологічної рівноваги; підтоплення територій як фактор регіонального порушення екологічної рівноваги .

В основу антропогенного і техногенного впливу на навколишнє середовище покладено кількісні перетворення, які призводять до якісно нового стану регіональної EEC, переважно більш низького рівня. Реакція компонентів навколишнього середовища неоднакова за своїми деградаційними наслідками. Деградаційні процеси в атмосфері відбуваються з більшою швидкістю, ніж в ґрунті. Це обумовлено фізичною щільністю середовища та умовами в ній тепло-масо- і енергообміну Будь-який антропогенний тиск на навколишнє середовище характеризується відповідною реакцією з боку навколишнього середовища , яка виражається у формі:

• адаптаційній (з локальним порушенням рівноваги);

• відновлювання (самовідновлювання), яке характеризується повним поверненням еколого-економічної системи в початковий стан;

Цікаві статті з розділу

Дослідження якості води в басейні річки Стир
Аналіз сучасного стану водних ресурсів, рівня їх забруднення, екологічного стану є одним із найактуальніших питань сьогодення. Якість води - це сукупність нормованих хімічних і біологічних характерис ...

Сучасні напрямки природоохоронної пропаганди
Всім добре відомо, що таке реклама. Її вплив на свідомість окремих осіб та суспільну свідомість в цілому останнім часом стає все помітнішим. Не важко помітити, що реклама стосується речей. П ...

Стан і забруднення водних ресурсів
Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Водні ресурси є одним з життєво важливих компонентів гідросфери земної кулі та необхідною підва ...