Комплексна методика проведення досліджень
Примочки з подорожнику широко застосовують при забиттях, наривах, порізах, укусах комах.
Чорнобривці (Tagetes signota Barti.)
Однорічні трав’янисті рослини родини айстрових. Мають прямостоячі розгалужені стебла, які формують компактний кущ висотою від 20 до 120 см. Коренева система мичкувата. Листки - перисто-посічені чи перисто-роздільні, рідко цілісні, зубчаті, від світло- до темно-зелених, розміщені супротивно з жилками, які просвічуються. Суцвіття - корзинки. Головки середньої величини, які складаються з рядів листочків, які між собою зростаються. Крайові жіночі листки - язичкові; сім’янки лінійні, звужені до основи. Квітнуть з червня до настання заморозків. Плід чорна або чорно-коричнева сильно сплющена сім’янка. Чорнобривці використовують з декоративною метою, як інсектицид та барвник. В медицині листки застосовують як сечогінний, потогінний протинематодний засіб, а в великих кількостях - як стимулятор блювання. Ефірну олію цієї рослини використовують в парфумерно-косметичній промисловості.
Нагідки лікарські (Calendula officinalis L.)
Однорічна трав’яниста рослина з родини Compositae 30-60 см заввишки, коротко, але густо опушена. Корінь гіллястий, стрижневий. Стебло чотиригранне, гіллясте, вгорі золотисто-опушене, прямостояче. Листки розташовані спірально, видовжені, нижні - черешкові, верхні - сидячі. Квітки зібрані в крупні кошики, жовтогарячі або оранжево-червоні. Плід сім’янки різного розміру. Цвіте рослина з червня до пізньої осені. Плоди дозрівають у липні-серпні.
У зв’язку з тим, що нагідки цвітуть довго і неодночасно, збирання суцвіть проводять протягом вегетаційного періоду п’ятнадцять-двадцять разів. Лікарською сировиною є квіткові кошики та язичкові крайові квітки. У квітках містяться каротиноїди - каротин, лікопін, цитраксантин, віолоксантин, рубіксантин, флавохром. Крім того, суцвіття містять смоли, слиз, яблучну кислоту, алкалоїди; корені - інулін, а насіння - жирну олію (Турова, 1967). У траві нагідок близько 19 % гіркої речовини - календену.
Нагідки широко використовують як протимікробний, жовчогінній, сечогінний, протизапальний засіб. Настоєм з квіток календули лікують рани, опіки, мозолі, бородавки. Також настій застосовують для полоскань ротової порожнини та горла при ангіні, у вигляді примочок, пластирів, спринцювань. Крім цього, препарати з нагідок призначають при виразкових хворобах шлунку та дванадцятипалої кишки, гастритах, хворобах печінки і жовчовивідних шляхів.
Астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus Pall.)
Багаторічна трав’яниста рослина з родини бобових, густо опушена, заввишки 35см. Стебло коротке, вертикальне або злегка підняте, густо вкрите листям. Листя непарноперисте, чергове. Суцвіття - головчаста, щільна китиця. Квітки неправильні, жовтуватого кольору. Плід - яйцеподібно-тригранний або овальний біб. Цвіте в червні-липні. Плоди дозрівають у липні-серпні.
Лікарською сировиною є надземна частина рослини, збирання якої проводять у червні-липні (в період цвітіння).
Основною діючою речовиною астрагалу є камідь, у якій містяться полісахариди у вигляді басорину (60 %) та арабіну (3-10 %), а також крохмаль, цукор і ряд мікроелементів (залізо, алюміній, фосфор, калій, кальцій, натрій, магній), органічні кислоти.
У медичній практиці препарати астрагалу використовують при хронічній серцевій недостатності, що супроводжується тахікардією, при стенокардії, гіпертонічній хворобі, набряках, судинних захворюваннях нирок та гострому нефриті [165, 124].
Ехінацея пурпурова (Echinacea purpurea L.)
Багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (Asteraceae). На другому році життя впродовж вегетаційного періоду розвиває численні пагони до 150 см заввишки. Стебла могутні, частіше поодинокі, голі або слабкоопушені. Листя шорстке, зубчате, нижнє - яйцевидне, на довгих черешках, з відтягнутою верхівкою, з п’ятьма поздовжніми жилками. Верхні яйцеподібно-ланцетоподібні, сидячі, з трьома жилками. Суцвіття - кошики (до 10 см у діаметрі), розташовані на верхівках стебел і гілок, поодинокі, обгорнення лусковидні, двох-чотирьохрядні. Крайові квітки - світло-малинові, язичкові, безплідні. Внутрішні - трубчасті, двостатеві, помаранчево-жовті. Плід - сірувато-бура чотиригранна сім’янка клиновидної форми, звужена до основи, з чупринкою. Кошики пухнасті, легко розтираються і звільняють насіння. Сім’янки містять велику кількість олій, терпкі на смак, їх охоче поїдають гризуни і птахи. Квітне з червня до пізньої осені, звичайно на другому році життя, рідше - на першому. Кореневище - коротке (10-20 см завдовжки), багатогіллясте з численним тонким корінням. Насіння дозріває в жовтні. Рослина - прекрасний медонос. Всі органи ехінацеї - цінна лікарська сировина, із вмістом ефірної олії: у корінні - 0,04-0,22 %, у квітках - 0,13-0,48 %, у стеблах і листках - 0,08-0,32%. Крім того в кореневищах і корінні міститься глікозид ехінакозид, бетаїн, смола, у складі якої виявлені пальмітинова, лінолева та інші кислоти. Хімічний склад ехінацеї пурпурової визначений у фазі початку цвітіння (%): протеїн - 3,54; азот - 3,02; жир - 0,66; клітковина 1,63; цукри - 3,72; зола - 2,25, кальцій - 0,26; фосфор - 0,18. Значним є вміст мікроелементів кровотворної дії (залізо, марганець, цинк, мідь, кобальт), а також мікроелементи, які в організмі тварин та людини відіграють важливу роль в енергетичних перетвореннях (селен, молібден) та інші. Збір сировини проводять в серпні-вересні. Настої ехінацеї впливають на центральну нервову систему, стимулюючи її роботу, посилюють сексуальну потенцію, сприяють загоюванню ран, опіків та виразок. Використання ехінацеї ефективне у разі депресії, від фізичного й нервового виснаження, гострих і хронічних інфекційних захворювань. Слід зазначити, що навіть у випадку тривалого вживання препарат ехінацеї не пригнічує нервову систему. Зовнішньо застосовують при карбункулах, абсцесах, інфекційних ранах, важких пролежнях, опіках I-III ступенів. Ефективність зовнішнього використання ехінацеї зумовлена дивовижною здатністю стимулювати грануляцію тканини, тобто швидко загоювати рани, виявляючи одночасно болезаспокійливу дію.
Цікаві статті з розділу
Характеристика ґрунтового покриву
У
ґрунтовому покриві переважають чорноземні (53 %), сірі лісові (9 %), на півночі
- дерново-підзолисті (27 %), у заплавах річок - лучні, лучно-болотні та болотні
ґрунти (3 %). Майже вся територія о ...
Викиди АЕС - основне забруднення середовища
Актуальність.
Забруднення навколишнього середовища - небажана зміна
її властивостей в результаті антропогенного надходження різних речовин і
з'єднань. Воно призводить або може призвести в м ...
Фiтомелiорацiя мiських екосистем
Зелені насадження - невід'ємна
складова навколишнього природного середовища та, зокрема, міських екосистем. Вони
виконують важливі екологічні функції, до яких належать: очищення та збагаченн ...