На світовому рівні

Щодо охорони озонового шару було проведено наступні конвенції.

Віденська конвенція про охорону озонового шару

від 22 березня 1985 Озоновий шар означає шар атмосферного повітря над пограничним шаром планети. Несприятливий вплив означає зміни у фізичному середовищі або біоті, включаючи зміну клімату, які мають значні шкідливі наслідки для здоров'я людини або для складу повітря,відновлювальної здатності чи продуктивності природних і регульованих систем або для матеріалів, використовуваних людиною.

Відповідно до ст. 2 Конвенції її учасниці співробітничають шляхом систематичних спостережень, досліджень і обміну інформацією, для того, щоб глибше зрозуміти й оцінити вплив діяльності людини на озоновий шар і наслідки зміни стану озонового шару для здоров'я людини і навколишнього середовища. Держава приймає відповідні законодавчі або адміністративні заходи і співпрацює у погодженні відповідних програмних заходів для контролю, обмеження, скорочення чи запобігання діяльності людини, якщо буде виявлено, що ця діяльність спричиняє чи може спричинити несприятливий вплив, змінюючи або створюючи можливості зміни стану озонового шару.

Учасники Конвенції зобов'язуються організувати дослідження й наукові оцінки та співробітничати безпосередньо або через компетентні міжнародні органи в їх проведенні з таких питань: фізичні і хімічні процеси, які можуть впливати на озоновий шар; вплив змін стану озонового шару на клімат; вплив будь-яких змін стану озонового шару і будь-якого наступної зміни інтенсивності випромінювання УФ-Б на природні і штучні матеріали, що використовуються людиною .

Для забезпечення виконання вимог Конвенції скликається Конференція сторін. Вона проводить огляд наукової інформації про стан озонового шару, про його можливу зміну та про можливі наслідки будь-якого такої зміни. Конференція за необхідності розглядає і приймає протоколи до Конвенції. Наприклад, у вересні 1987 р. держави - Сторони Конвенції 1985 взяли Монреальський протокол

про речовини, що руйнують озоновий шар .

Первісна редакція Монреальського протоколу передбачала до грудня 1999 лише 50-відсоткове скорочення споживання п'яти широко застосовуються хлорфторвуглеців (ХФУ) і заморожування споживання трьох речовин-галогенів. Регулярні наукові оцінки стали основою для подальших поправок і коректив, внесених до Монреальський протокол в 1990 р. в Лондоні, в 1992 р. в Копенгагені, в 1995 р. у Відні, в 1997 р. в Монреалі, в 1999 р. в Пекіні. До 2000 р. обмеження поширювалися в цілому на 96 хімічних сполук.

До кінця 1995 р. в промислово розвинених країнах було повністю згорнуто виробництво і споживання більшості з'єднань, що руйнують озоновий шар (ОРВ), включаючи всі речовини, перераховані в початковій редакції Протоколу 1987 Для країн, що розвиваються Протоколом передбачається десятирічна відстрочення та спеціальний механізм фінансування для покриття витрат цих країн з припинення випуску та використання озоноруйнуючих речовин. Так, був реалізований принцип загальної, але в той же час диференційованої відповідальності. [5]

Цікаві статті з розділу

Вирішення глобальних енергетичних проблем на прикладі країн Європи
Актуальність дослідження. Розвиток людського суспільства нерозривно пов’язаний з використанням природних ресурсів нашої планети, з споживанням різних видів енергії в все зростаючих масштаба ...

Історичний аналіз створення та розвитку екологічного права в Україні
Актуальність теми. Еколого-правова наука України ще зовсім молода. Екологія - це наука, яка висвітлює проблеми взаємодії живих організмів з тим природним середовищем, в якому вони перебу ...

Моніторинг поверхневих вод Сандракського водосховища
Кожен майбутній економіст, спеціаліст народного господарства, кожна свідома людина повинна обов’язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні на ...