На світовому рівні

Майже кожна з сторін Монреальського протоколу вжила заходів щодо припинення випуску та використання ОРВ. У результаті скорочення споживання ОРВ до 2000 р. становило 85%.

Рамкова конвенція ООН про зміну клімату

від 9 травня 1992 Зміна клімату - це така зміна, яка прямо або непрямо обумовлена діяльністю людини, що викликає зміни у складі глобальної атмосфери, і накладається на природні коливання, що спостерігаються протягом порівняльних періодів часу.

Мета даної Конвенції полягає в тому, щоб домогтися стабілізації концентрацій парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему. Такий рівень має бути досягнутий у строки, достатні для природної адаптації екосистем до зміни клімату, що дозволяють не ставити під загрозу виробництво продовольства і забезпечують подальший економічний розвиток на стійкому рівні.

У своїй діяльності по досягненню цілей Конвенції її учасники керуються такими принципами:

а) загальна, але діфференответственность за зміну клімату;

б) облік конкретних потреб і особливих обставин країн, що розвиваються;

в) прийняття запобіжних заходів з метою прогнозування, запобігання або зведення до мінімуму причин зміни клімату і пом'якшення його негативних наслідків;

г) право на сталий розвиток.

У число основних зобов'язань держав входять: представлення національних кадастрів антропогенних викидів; розробка та затвердження програм, що містять наслідки зміни клімату.

Для забезпечення виконання вимог Конвенції держави-учасники скликають Конференцію сторін. Вона проводить періодичний огляд зобов'язань сторін, заохочує і полегшує обмін інформацією про прийняті сторонами заходи з реагування на зміну клімату та її наслідки. Кожна сторона подає Конференції національний кадастр антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами усіх парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколом.[5]

Будучи рамковим документом, дана Конвенція містить лише необов’язкові рекомендації для промислово розвинених країн вийти до 2000 р. за масштабами викидів СО2 та інших парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколом, на рівень 1990 р. Проте більшість розвинених країн не реалізували дану рекомендацію. Загальносвітова емісія практично всіх парникових газів (ПГ), і в першу чергу СОГ, зберігає тенденцію до збільшення.[5]

У цьому зв'язку в грудні 1997 р. підписано Кіотський протокол

до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

Даний Протокол вперше передбачає зобов'язання зі зниження емісії ПГ для більшості промислово розвинених країн. У той же час характер зобов'язань варіює на 8% зниження викидів для країн Європейського союзу і багатьох держав Центральної Європи до вирішення збільшити емісію на 10% (Ісландія) і на 8% (Австралія). У цілому від промислово розвинених країн потрібно за період до 2008-2012 рр знизити сукупний емісію щонайменше до рівня, який був би на 5% нижче за рівень викидів 1990 р. Для країн, що розвиваються не вводиться ніяких нових зобов'язань.[5]

Цікаві статті з розділу

Ерозійні процеси Красноградського району та заходи боротьби з ними
Ґрунти - органо-мінеральний продукт багаторічної спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла й світла. Це природні утворення, які характеризуються родючістю - здатні ...

Біоіндикація стану навколишнього природного середовища в зонах розташування тваринницьких господарств
На сьогодні основною характеристикою інтенсивного тваринництва є утримання великої кількості тварин на невеликій території. Щоб одержати при мінімальних витратах максимальну кількість продук ...

Розрахунок максимальної нестачі кисню при органічному забрудненні р. Сіверський Донець
Серед розчинних речовин, що потрапляють в океан із суші, велике значення для мешканців водного середовища мають не тільки мінеральні, біогенні елементи, але й органічні залишки. Винесення в ...