Про історичну урбоекологію
Звідси автоматично випливають деяка невизначеність границь міської популяції в порівнянні із сільської, їхня відома розмитість, що відбувається за рахунок залучення в популяцію стороннього контингенту в кожному новому поколінні. Як генетичні бар'єри не виступають у цьому випадку ні географічні бар'єри, ні відсутність матеріалу для тобто достатніх мас людей; як такі бар'єри виступають лише соціальні відносини й мовна приналежність, але, як показує історичний досвід, обоє ці історичні явища як генетичні бар'єри відрізняються проникністю й, отже, не перешкоджають, а сприяють розмитості границь міських популяцій.
У змішання, що утягуються в той же час, всі нові маси населення не концентруються в одній якій-небудь частині популяції, тому що міське розселення сприяє й популяція тому не стабільна не тільки кількісно, але й у якісному відношенні, обновляючи свій склад у кожному поколінні й одночасно в результаті зберігаючи структурну сталість, тобто округлений для даної сукупності обставин рівень інбридингу. Міська популяція - проточний ставок, вода в якому постійно міняється, але обрису берегів зберігаються надовго.
І розміри, і подібна структура міських популяцій, і їхні розмиті границі, мабуть, уперше ввели в біологічну історію людства фактор, що ніколи не діяв раніше в настільки сильному ступені, а саме панміксію. Для будь-якої сільської популяції в силу обмеженості розмірів і замкнутості границь було характерно змішання генетичних характеристик у ході часу в певному напрямку через дрейф генів, самі популяції відрізнялися одна від інший ефектом родоначальника, і лише адаптивно-біологічні процеси створювали на тлі цього популяційного розмаїття групи генетично й фізіологічно однорідних популяцій - рас. Може бути, саме тому адаптивні риси найбільшою мірою типові для найбільше що рано сформувалися первинних рас, які в радянській літературі часто називалися расами першого порядку, а в американської - географічними.
У міських умовах панміксія приглушає дрейф генів, ведучий до диференціації, і послабляє генетичну специфіку будь-якої міської популяції в порівнянні із сусідніми. В остаточному підсумку протягом багатьох поколінь, якщо місто існує досить тривалий час, відбувається якесь вирівнювання біологічних характеристик і антропологічного складу міського населення. Фіксуючи цю загальну тенденцію, одночасно не можна забувати й про те, що, залучаючи постійно людей з боку, місто, консолідуючи своє основне постійне населення, удруге гетерогетизирується за рахунок прибульців, що постійно служить джерелом збурювання в процесах консолідації міського населення. Мова при цьому йде не про фенотипічні зміни, як у попередньому випадку, а про глибинні генетичні процеси.
Напружена наївніше обстановка створюється в будь-якому місті практично з найперших кроків його формування. Цьому сприяють скупченість населення, нагромадження нечистот і викидів, які в ранніх містах досягали величезних розмірів. Звідси легка поява й миттєве поширення різних форм епідемій. Однак подібні вибухи епідеміологічних ситуацій, розріджуючи щільність населення, не міняли сильно його біологічний статус або, вірніше, міняли його непередбаченим образом: адаптивний характер генетичного поліморфізму в людських популяціях зараз навряд чи може викликати які-небудь сумніви, а це означає, що будь-яка інфекція вибивала з міських популяцій якісь гени. Однак процес виникнення інфекцій так складний і залежимо від стількох факторів, у тому числі й випадкових, що пророчити порядок їхнього чергування немає ніякої можливості, чому й була відзначена непередбачуваність змін генетичного складу.
Крім епідеміологічного, є й ще один аспект - сугубо генетичний. Характерне для невеликих замкнутих популяцій нагромадження аномалій виключено внаслідок сказаного, але відкритість міських популяцій створює дорогу для включення аномальних генів з боку. Процеси, очевидно, взаємно врівноважують один одного, навряд чи можна говорити про нагромадження аномалій у міському населенні в порівнянні із сільським, але вони мають до певного ступеня різне походження в місті й серед сільських популяцій.
Останнє, що необхідно відзначити відповідно до згаданого переліку, - психологічна сфера городянина в порівнянні з жителем сільського поселення. Можна думати, що вона ускладнилася, розширився кругозір щодо сфери людських взаємин, сталі розхитуватися якісь стандартні психологічні стереотипи в ході постійно, що інтенсифікувалося спілкування, з'явилося поняття централізованої влади й виробилося певне відношення до неї. Всі ці соціально-психологічні явища вже висвітлювалися в літературі по історичній психології, присвяченої населенню античних і середньовічних міст, хоча неповно.
Цікаві статті з розділу
Екологічні проблеми міст України
Сучасній людській цивілізації властиві стрімкі темпи урбанізації. Вони вирішальне зумовлені двома факторами — «демографічним вибухом» другої половини XX ст. та науково-технічною рево ...
Розрахунок розсіювання шкідливих речовин
Розподіл в атмосфері забруднюючих
речовин, що викликаються з промислових джерел забруднення, підкоряється законам
турбулентної дифузії. На процес розсіювання викидів суттєво впливає стан
атмосфери, ...
Екологічні проблеми водоспоживання і водовідведення та шляхи їх подолання
Кожна свідома людина повинна обов'язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля, використання при ...