Про історичну урбоекологію
Проведена в цей час дослідницька робота в області диференціальної оцінки складу їжі, харчового раціону й пов'язаних з ним звичаїв надзвичайно інтенсивна. Цікаво, що її ведуть в основному не фахівці-дієтологи або медики інших професій, а антропологи й етнографи. Етнографи приділяють при цьому найбільша увага режиму традиційного харчування як одному з найважливіших елементів народної культури, хоча не залишають без уваги й набір уживаних у їжу продуктів у різних культурах. Антропологи вивчають переважно хімічний склад їжі, достатність або недостатність у ній мікроелементів і зіставляють результати із соматичними особливостями, намагаючись розкрити залежність, що існує між харчовим раціоном і типовими рисами статури, а також інтенсивністю росту. Такий напрямок досліджень в етнографії й особливо антропології можна пояснити як реакцію на екологізацію сучасного мислення і як наслідок цього необхідність пошуку реальних зв'язків, що існують між біологією людини й особливостями зовнішнього середовища, що розуміється в самому широкому змісті слова.
При досить великій складності і ємності досліджень по харчуванню, пов'язаних з великим набором фізіологічних методик, багато їхніх аспектів можуть бути реалізовані лише в стаціонарних умовах, що позбавляє сучасні географічні вибірки ряду необхідних характеристик. Тому метод одержання інформації про варіації соматотипів у зіставленні з особливостями харчування скоріше непрямий і опирається не тільки на вивчення сучасних популяцій, але й на палеоантропологічний матеріал із супровідними його археологічними спостереженнями (мова йде про суспільства хліборобів, з одного боку, скотарів і мисливців - з іншої). При відомій умовності подібного протиставлення передбачається проте, що в першому випадку потрібно говорити переважно про вуглеводну їжу, у другому - переважно про білкову. Є підстави вважати, що білкова дієта обумовлює розвиток масивних і широковидих форм із більшою довжиною тіла, а вуглеводна - невисоких із грацільним кістяком. Ще до проведення всіх цих досліджень був установлений емпіричний факт залежності грацілізації від переходу до землеробства в межах євразійського ареалу, що довгий час залишався непоясненим, але фігурував в антропологічній літературі як приклад впливу зовнішніх умов на людський організм.
Безпосередніх спостережень над ранніми міськими популяціями недостатньо. Здається у високому ступені ймовірним, що будь-який, навіть незначне місто в процесі зосередження торгівлі створює умови для появи різноманітних, у тому числі й нетипових для місцевості, харчових товарів, тобто сприяє розмаїтості харчового раціону. У якімсь ступені це захоплює всіх верств населення, навіть бідняків. За інших рівних умов більше різноманітний раціон з якимсь нехай навіть рідким включенням м'ясної їжі підвищує вітамінний склад харчування, викликає більше інтенсивне зростання й матуризацію кістяка. Мова в цьому випадку йде не про природний добір, а про прямий вплив. Однак відзначену тенденцію, хоча вона й здається переважної, важко зводити в ранг закономірності. Середньовічні прибалтійські міста топографичне формувалися по-іншому, ніж давньоруські, у них був великий контраст із навколишніми сільськогосподарськими поселеннями, вони відрізнялися значною скупченістю й більше тісною забудовою, були замкнуті тісною міською стіною. Не останню роль щодо цього зіграла й існуюча архітектурна традиція. Крім украй несприятливої наївніше й епідеміологічної ситуації, такий план міської забудови й розповсюджений спосіб життя неминуче пропонують із самого раннього дитинства гіподинамію, що затримує процеси росту й викликає неповний розвиток кістяка й зниження росту в дорослому стані.
Все-таки розширення набору харчових продуктів у міських умовах, неминуче пов'язаних із самими ранніми кроками формування міст, - фактор досить загальний, що діяв у містах будь-якого типу й на всіх хронологічних етапах історії людства. При сприятливих умовах прояв цього фактора носило перманентний характер, при несприятливих затушовувалося протидіючими тенденціями, але так чи інакше впливало на формування фенотипічних особливостей міських популяцій.
При всіх модифікаціях від сільських поселень до поселень міського типу можна об'єднати їх навколо двох щаблів - розростання сільського поселення спочатку в силу якихось сприятливих історичних і географічних причин і потім притягання до нього населення як з навколишніх, так і з більше далеких районів. Все це не може не відбиватися на генетичній структурі популяцій, викликаючи її зміни в різних напрямках. Мабуть, найбільш важливі із зазначених змін концентруються навколо трьох моментів: розмірів популяції, характеру її границь, тобто характеру генетичних бар'єрів, що відокремлюють її від інших популяцій, і генетичної структури популяції, тобто тісноти родинних зв'язків усередині її. Що стосується першого із цих моментів, те міська популяція відрізняється від сільської тем, що ніякі зовнішні стосовно неї фактори - мала демографічна щільність, якісь географічні бар'єри - не ставлять штучної межі її чисельності. Тому міська популяція охоплює, як правило, більше число людей, чим сільська, і прагне за інших рівних умов до збільшення своєї чисельності, вона представляє собою не стабільну, а потенційно зростаючу демографичну категорію.
Цікаві статті з розділу
Екологічні наслідки військової діяльності
Надзвичайні екологічні ситуації, що виникають внаслідок різного роду
причин (господарської чи будь-якої іншої діяльності, аварій, катастроф,
стихійних лих), негативно впливають на стан навко ...
Дослідження взаємозв’язків між живими організмами на прикладі екосистеми озера
Актуальність КР: Людина завжди цікавилася
екологією з практичної точки зору з давніх часів. І тепер, коли людство хоче
зберегти свою цивілізацію, воно більш ніж коли-небудь, має потребу в до ...
Еколого-біологічні дослідження місцевості
Найважливішим засобом екологічної освіти є організація різноманітних
видів діяльності школярів безпосередньо в природному середовищі, в світі
природи. Дане положення вимагає створення «учбов ...