Науково-методичні засади еколого-економічної оцінки лісових ресурсів
Недоліками використання рентного підходу до економічної оцінки вуглецедепонувальної функції лісів є:
- нульова оцінка ресурсів лісу у найгірших умовах лісозростання та мінімальна оцінка близьких до них за параметрами ресурсів;
необхідність використання науково обґрунтованої вартості продуктів та корисностей лісу, яка відображає їх народногосподарське значення, що у випадку економічної оцінки вуглецедепонувальної функції лісів ускладнено коливанням ціни за 1 тонну емісії вуглецю в ринкових умовах, визначеної за різними варіантами (у різних літературних джерелах така ціна коливається від 5 до 125 дол. за тонну емісій вуглецю);
відсутність можливості визначити витрати на відтворення цієї функції.
Встановлено, що функції лісових ресурсів, які не мають матеріально-речової форми, важко піддаються кількісному виміру. Соціальні і екологічні функції лісу безпосередньо не мають економічного ефекту в лісовому господарстві, кошти на їх відтворення не виділяють, тому вони не включені у сферу економічних (товарних) відносин, їх не враховують у складі суспільного продукту. Отже, в якості продукції лісовирощування виступають не функції лісу, а ліси в цілому як засоби праці, що впливають на підвищення ефективності суспільного виробництва (сільське, водне господарство, транспорт, сфера обслуговування). Таким чином, ефективність несировинних функцій лісу визначають не прямо, а опосередковано, через величину впливу насаджень на підвищення ефективності виробництва. Чим більший вплив функцій лісу, тим вища продуктивна сила праці, за якою визначають її економію.
Викладені методологічні та методичні підходи економічної оцінки лісових ресурсів відіграють важливу роль у становленні ринкового механізму господарювання та здійснення лісоземельної реформи. Для створення ринкових відносин у сфері лісового господарства потрібно існуючу форму плати за ресурси лісу, що використовуються, привести у відповідність до вимог цивільного законодавства, коли плата за ресурси формується за результатами купівлі-продажу. При цьому, мають на увазі, що обсяг плати за лісові ресурси має формуватись на базі еколого-орієнтованої системи, на міжгалузевій основі. Вказане обумовлене значенням лісу як об'єкта багатоцільового використання, що виходить за межі лісового господарства, позитивним впливом лісу та його корисних властивостей на інші галузі економіки, соціальну сферу і довкілля.
В умовах нестабільної економіки, нестійкого фінансового стану підприємств лісового господарства, екологічної кризи особливе значення набуває проблема створення власної системи фінансування. Система управління лісами і лісовим господарством, що склалася, не відповідає ринковим вимогам, стає на заваді прогресивного розвитку. На цьому етапі все більшого поширення набувають виробництва і технології, що виникають на стику галузей або мають міжгалузевий характер. Основні функції державного управління лісами спрямовані на вирішення найбільш загальних (стратегічних) питань у сфері охорони, збереження, використання і відтворення лісових ресурсів: розробка регіональних програм розвитку, розпорядження лісовим фондом, законодавче регулювання лісових відносин, здійснення експертизи, контроль, екологічна експертиза тощо.
Цікаві статті з розділу
Екологія регіону
Екологія людини є міждисциплінарною наукою, яка вивчає закономірності
взаємодії людей із навколишнім середовищем, і є спільним науковим підрозділом
географії, соціоекології та медицини, що в ...
Екологічна оцінка природних умов басейну річки Рудка (Волинська область)
Значення водних артерій важко переоцінити.
Річки, наприклад, забезпечують водою господарську діяльність людини, її
повсякденний попит, відіграють важливу роль у функціонуванні суспільства. ...
Демекологічні аспекти стану полинозоутворюючої флори в структурних компонентах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський
Алергенні рослини, пилок яких є одним з основних джерел алергійних хвороб, усе більше привертають увагу вчених - ботаніків, алергологів, екологів тощо. В останні десятиліття алергія є глобальною медик ...
Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частинки.
Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ. Хімічне зумовлюється збільшенням вмісту у воді шкідливих домішок.
Забруднення ґрунтів відбувається: під час видобутку корисних копалин, внаслідок захоронення відходів та сміття, внаслідок аварій та катастроф тощо.