Система екологічної сертифікації

16. Принципами екологічної аудиторської перевірки є наступні:

Незалежність, об'єктивність та доброзичливість

Екоаудитору повинне бути притаманне безпристрасне ставлення до об'єкта перевірки й відсутність упередженості при формуванні думки, тобто екоаудитор повинен бути об'єктивним. Одним із факторів забезпечення умов об'єктивності є незалежність екоаудитора. Другим таким фактором є обумовлена у законодавстві умова відсутності матеріальної зацікавленості екоаудитора у результатах діяльності суб'єкта, який перевіряється. Екоаудитор зобов'язаний проявляти до клієнта доброзичливе ставлення й дотримуватись у спілкуванні з клієнтом спокійного й витриманого тону.

Конфіденційність інформації

Екоаудитор повинен дотримуватись суворої конфіденційності щодо всієї, без винятку, інформації, одержаної у процесі проведення екоаудиту. Ніяка інформація не може бути розголошена без спеціального дозволу клієнта. Єдиним винятком з даного правила є обов'язок екоаудитора (екоаудиторської фірми) надати за рішенням судових органів або з санкції прокурора конкретну інформацію (документацію), вказану в рішенні суду (з санкції прокурора) відповідним судом або правоохоронним органом.

Компетентність екоаудитора. Доцільність вибору методики і техніки екоаудиту

Екоаудит повинен бути виконаний особами з відповідним професійним умінням, які мають відповідну підготовку, досвід та є компетентними внаслідок вивчення ряду загальних та спеціальних дисциплін, а також мають практичний досвід. Крім того, екоаудитору потрібне розуміння тенденції розвитку міжнародних та національних стандартів, нормативів та директив з природоохоронних та аудиторських питань, а також певних регулюючих вимог, які встановлені законодавством.

При проведенні екоаудиту необхідний обміркований підхід до методики й техніки виконання як екоаудиту в цілому, так і окремих аудиторських процедур. Компетентність екоаудитора є основним фактором, який забезпечує обгрунтованість та доцільність вибору методики й техніки екоаудиту в кожному конкретному випадку.

Інші принципи

Інші методологічні принципи, перераховані в даному документі, детально розглядаються у відповідних нормативах.

17. Водний кодекс України був прийнятий: у 1995 Верховною Радою України. Він являє собою сукупність юридичних норм і організаційно-правових механізмів, що визначають загальний правовий статус природних вод, водних об`єктів, питання власності на води, порядок водокористування і охорони вод, управління водними ресурсами та водогосподарські вимоги, які підлягають виконанню в різних галузях виробництва.

18. Водний кодекс України складається з:

6 розділів: загальні положення, державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; водокористування; охорона води; спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, відповідальність за порушення водного господарства; міжнародні відносини.

19. Усі водні об'єкти на території України є: національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку та соціального добробуту.

20. Водні відносини в Україні регулюються: основним документом, який регламентує відносини по використанню і охороні природних вод, Водним кодексом.

Завдання 2. Дати відповіді на питання

1. Які форми державної звітності існують для обліку надходження коштів, отриманих від забруднення довкілля

Існують форми звітності: фінансової та статистичної

2. Які законодавчі акти враховують при здійснені екологічного аудиту

Система екоменеджменту в Україні визначається, формується і регламентується Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", який прийнято ще в 1991 році. На теперішній час до нього вже зроблені поправки, які передані уряду України. Ці поправки враховують законодавче закріплення екологічного аудиту.

Згідно з цим Законом, метою державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація Законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища. Можна сказати, що державний екоменеджмент має чотири цільові основні функції. Це, перш за все, здійснення природоохоронного законодавства, контроль за екологічною безпекою, забезпечення проведення природоохоронних заходів і досягнення узгодженості дій державних і громадських органів. З них найбільше розвинуті перші дві цільові функції: здійснення і контроль. Під них створена відповідна організаційна інфраструктура, до якої входять органи екологічної експертизи та екологічної інспекції.

Цікаві статті з розділу

Екологічний стан міста Біла Церква і Білоцерківського району Київської області
У третє тисячоліття людина має увійти з новою філософією життя, згідно з якою вона є часткою єдиної людської сім’ї, планетарного братства з високою екологічною культурою, в основі якої лежат ...

Глобальні катастрофи, як прояв соціогеоекологічної кризи
Вчення про біосферу останнім часом займає ключові позиції в еволюційному вченні, оскільки природний відбір є головним направляючим еволюційним фактором, що включає пристосування організмів д ...

Регіональні особливості природно-заповідного фонду Корюківського району
За останній час ПЗФ (природно-заповідний фонд) держави суттєво змінився, зокрема, більше ніж у двічі зросла його площа. Це сталося не тільки завдяки створенню багатьох нових об'єктів, в тому ...