Водоспоживання, його різновиди і особливості
Водоспоживання – сукупність заходів щодо забезпечення водою різних споживачів. Інженерні споруди, призначені для вирішення завдань водоспоживання, називають системою водоспоживання, або водопроводом.
До цілей водоспоживання слід віднести:
питні;
господарські;
протипожежні;
виробничі;
іригаційні.
Підчас подачі води враховують її якість, наприклад, до питної води пред'являються вимоги СанПіН 2.1.4.1074-01 "Питна вода. Гігієнічні вимоги до якості води централізованих систем питного водопостачання. Контроль якості". Для доведення якості води до необхідних норм використовують водопідготовку.
Водопідготовка – обробка води, що поступає з природного вододжерела, для приведення її якості у відповідність з вимогами технологічних споживачів. Може вироблятися на спорудах або установках водопідготовки для потреб комунального господарства, теплогенерирующих підприємств, транспорту, промислових підприємствах.
Водопідготовка полягає в звільненні води від дисперсних і колоїдних домішок і солей, що містяться в ній, тим самим запобігає відкладення накипу, віднесення солей пором, корозія металів, а також забруднення оброблюваних матеріалів при використанні води в технологічних процессах.
Водопідготовка включає наступні основні методи обробки:
освітлення (видалення з води коагуляцією, відстоюванням і фільтруванням колоїдних забруднень, що суспензують);
зм'якшування (усунення жорсткості води осадженням солей кальцію і магнію, вапном і содою або видалення їх з води катіонує);
знесолювання і обескремнивание (іонний обмін або дистиляцією у випарниках);
видалення розчинених газів (термічним або хімічним методом) і оксидів заліза і міді (фільтруванням).
поліпшення органолептичних властивостей води (видалення з води речовин, що додають воді запах (сірководень, хлор), і ряду органічних речовин).
Нижче приведені і охарактеризовані основні джерела водоспоживання:
1. Річка
Річка – природний водний потік (водоток), що протікає у виробленому їм поглибленні – постійному природному руслі і що харчується за рахунок поверхневого і підземного стоку з його басейну.
Річки є предметом вивчення одного з розділів гідрології суші – річковій гідрології (потамологии).
У кожній річці розрізняють місце її зародження – витік і місце (ділянка) впадання в морі, озеро або злиття з іншою річкою – гирло.
Річки, що безпосередньо впадають в океани, моря, озера або що втрачаються в пісках і болотах, називаються головними; що впадають в головні річки – притоками.
Головна річка зі всіма її припливами утворює річкову систему, яка характеризується густиною річкової мережі.
Поверхня суші, з якою річкова система збирає свої води, називається водозбором, або водозбірною площею. Водозбірна площа разом з верхніми шарами земної кори, що включає дану річкову систему і відокремлена від інших річкових систем вододілами, називається річковим басейном.
2. Озеро
Озеро – замкнутее поглиблення суші, в яке стікає і накопичується вода. Озера не є частиною Світового Океану.
Озера регулюють стік річок, затримуючи в своїх улоговинах порожнисті води і віддаючи їх в інші періоди. У водах озер відбуваються хімічні і біологічні реакції. Одні елементи переходять з води в донні відкладення, інші – навпаки. У ряді озер, що головним чином не мають стоку, у зв'язку з випаром води підвищується концентрація солей. Результатом є істотні зміни мінералізації і сольового складу озер.
Завдяки значній тепловій інерції водної маси крупні озера пом'якшують клімат прилеглих районів, зменшуючи річні і сезонні коливання метеорологічних елементів.
За походженням озера діляться на:
тектонічні;
льодовикові;
річкові (стариці);
приморські (лагуни і лимани);
провальні (карстові, термокарстові);
вулканічні (у кратерах вимерлих вулканів);
завально-запрудні;
штучні (водосховища, ставки).
За водним балансом озера діляться на:
стічні (мають стік, переважно у вигляді річки);
безстічні (не мають поверхневого стоку або підземного відведення води в сусідні водозбори. Витрати води відбуваються за рахунок випару).
За хімічним складом води озера діляться на:
прісні;
мінеральні (солоні).
Загальна площа озер земної кулі складає близько 1,8 % суші (приблизно 2,7 млн кв. км.).
3. Водосховище
Водосховище – штучне водоймище, утворене, як правило, в долині річки водопідпірними спорудами для накопичення і зберігання води в цілях її використання в народному господарстві.
Водосховища діляться на 2 типи: озерні і річкові. Для водосховищ озерного типа (наприклад, Рибінського) характерне формування водних мас, істотно відмінних по своїх фізичних властивостях від властивостей вод припливів. Течія в цих водосховищах пов'язана більш всього з вітрами. Водосховища річкового (руслового) типа (наприклад, Дубоссарське) мають витягнуту форму, течії в них, зазвичай, стічні; водна маса по своїх характеристиках близька річковим водам.
Цікаві статті з розділу
Стан захисту лісів Чернігівської області
Лісова промисловість – одна з найстаріших галузей, яка,
займаючись заготівлею, механічною обробкою та хімічною переробкою деревини,
виробляє конструкційні матеріали: круглий ліс, вироби з де ...
Очищення води за допомогою озонування
Прогрес людства, розвиток культури і саме життя знаходяться в прямій
залежності від запасів, збереження і використання води.
Загальні запаси води на земній кулі за оцінкою М.І. Львовича ск ...
Визначення небезпечної швидкості вітру
Значення небезпечної швидкості вітру
на рівні Флюгера (10м над рівнем землі) знаходять за формулами (2.18.). (2.19),
(2.20.):
при f< 100= 0.5,<0.5; (2.18.)
= . 0.5<<2; (2.19.) ...