Усвідомлення необхідності захисту природи й перші кроки в цьому напрямку

Індустріалізація й збільшення масштабів використання природних ресурсів, викликані епохою капіталізму, поставили перед людиною нові серйозні завдання в області охорони природи. Прагнення до збагачення, конкуренція, захоплення колоній штовхали до безжалісного винищування лісів, промислових тварин, хижацькому використанню корисних копалин. У Західній Європі в багатьох місцях були знищені тур, лось, козуля. В Америці колоністи підірвали популяції бізонів, з якими була зв'язана життя місцевих індіанців. У промислово розвинених країна^-англії, Німеччині, Франція^-складалися важкі ситуації в містах і промислових районах у результаті отруєння повітря й води забруднюючими речовинами.

У Росії в XIX в., особливо після скасування кріпосного права, виникла гостра необхідність проведення заходів щодо охорони природи в державних масштабах у зв'язку з інтенсивно, що вирубувалися лісами, європейської частини країни, по захисту ґрунтів від ерозії внаслідок розширення сільськогосподарських площ, по запобіганню надмірного видобутку хутрових і інших промислових тварин, птахів, риби. До початку XX в. на території держави налічувалося 5 заповідників. З'явилися наукові узагальнення, які були основою природоохоронних заходів (роботи А. И. Воейкова, В, В. Докучаєва й ін.). Великий внесок у справу охорони природи внесла Постійна природоохранительная комісія, створена в 1912 р. при географічному суспільстві. Вона була ініціатором створення першого закону про заповідники (1916 р.). Стурбовані долею національних багатств передові вчені в переддень Жовтневої революції внесли на розгляд Державної думи розроблений ними проект загального закону про охорону природи Росії. У перші роки радянської влади були підписані декрети "Про землю" (1917 р.), "Про ліси" (1918 р.), "Про надра землі" (1920 р.), "Про охорону пам'ятників природи, садів і парків" (1921 р.), здійснювалися й інші заходи. В 1925 р. ВЦИК РСФСР утворив міжвідомчий державний комітет з охороні природи з комісіями в краях і республіках, що проіснувала до 1933 р. Насущні проблеми природокористування, що стало на шлях індустріального розвитку радянської держави, обговорювалися на скликаному в 1933 р. I Всесоюзному з'їзді по охороні природи. Незважаючи на важкий період, до сорокових років законодавчими актами регулювалися майже всі питання, пов'язані з використанням і охороною природних ресурсів. У країні розширювалася мережа заповідників. Після Великої Вітчизняної війни природоохоронна робота прийняла широкий розмах. Самою великою подією цього періоду стала постанова ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР (1948 р.), що ввійшло в історію як "План перетворення природи" і т.д.

Надалі також приймалися різні кроки, спрямовані на посилення природоохоронної діяльності. Однак уже всім було очевидно, що із глобальними проблемами неможливо впоратися діючи роз'єднане й, у результаті, сталі виникати міжнародні організації занимающиеся природоохоронною діяльністю.

Цікаві статті з розділу

Екологічна оцінка природних умов басейну річки Рудка (Волинська область)
Значення водних артерій важко переоцінити. Річки, наприклад, забезпечують водою господарську діяльність людини, її повсякденний попит, відіграють важливу роль у функціонуванні суспільства. ...

Структура, функціонування, зональність та механізми стійкості макроекосистем
Екосистеми за розміром поділяються на: мікроекосистеми, мезоекосистеми (ліс), макроекосистеми (континенти, океани), глобальна екосистема (біосфера). Біосфера - екосистема вищого рангу, що ...

Проблема утилізації твердих побутових відходів
Сміттєві війни, комунальні корупційні оборудки й створення стихійних звалищ триватимуть в Україні безкінечно, якщо докорінно не буде змінено всю систему поводження з відходами. У Німеччин ...