Усвідомлення необхідності захисту природи й перші кроки в цьому напрямку

Індустріалізація й збільшення масштабів використання природних ресурсів, викликані епохою капіталізму, поставили перед людиною нові серйозні завдання в області охорони природи. Прагнення до збагачення, конкуренція, захоплення колоній штовхали до безжалісного винищування лісів, промислових тварин, хижацькому використанню корисних копалин. У Західній Європі в багатьох місцях були знищені тур, лось, козуля. В Америці колоністи підірвали популяції бізонів, з якими була зв'язана життя місцевих індіанців. У промислово розвинених країна^-англії, Німеччині, Франція^-складалися важкі ситуації в містах і промислових районах у результаті отруєння повітря й води забруднюючими речовинами.

У Росії в XIX в., особливо після скасування кріпосного права, виникла гостра необхідність проведення заходів щодо охорони природи в державних масштабах у зв'язку з інтенсивно, що вирубувалися лісами, європейської частини країни, по захисту ґрунтів від ерозії внаслідок розширення сільськогосподарських площ, по запобіганню надмірного видобутку хутрових і інших промислових тварин, птахів, риби. До початку XX в. на території держави налічувалося 5 заповідників. З'явилися наукові узагальнення, які були основою природоохоронних заходів (роботи А. И. Воейкова, В, В. Докучаєва й ін.). Великий внесок у справу охорони природи внесла Постійна природоохранительная комісія, створена в 1912 р. при географічному суспільстві. Вона була ініціатором створення першого закону про заповідники (1916 р.). Стурбовані долею національних багатств передові вчені в переддень Жовтневої революції внесли на розгляд Державної думи розроблений ними проект загального закону про охорону природи Росії. У перші роки радянської влади були підписані декрети "Про землю" (1917 р.), "Про ліси" (1918 р.), "Про надра землі" (1920 р.), "Про охорону пам'ятників природи, садів і парків" (1921 р.), здійснювалися й інші заходи. В 1925 р. ВЦИК РСФСР утворив міжвідомчий державний комітет з охороні природи з комісіями в краях і республіках, що проіснувала до 1933 р. Насущні проблеми природокористування, що стало на шлях індустріального розвитку радянської держави, обговорювалися на скликаному в 1933 р. I Всесоюзному з'їзді по охороні природи. Незважаючи на важкий період, до сорокових років законодавчими актами регулювалися майже всі питання, пов'язані з використанням і охороною природних ресурсів. У країні розширювалася мережа заповідників. Після Великої Вітчизняної війни природоохоронна робота прийняла широкий розмах. Самою великою подією цього періоду стала постанова ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР (1948 р.), що ввійшло в історію як "План перетворення природи" і т.д.

Надалі також приймалися різні кроки, спрямовані на посилення природоохоронної діяльності. Однак уже всім було очевидно, що із глобальними проблемами неможливо впоратися діючи роз'єднане й, у результаті, сталі виникати міжнародні організації занимающиеся природоохоронною діяльністю.

Цікаві статті з розділу

Характеристика джерел забруднення атмосферного повітря в басейні річки
Борошномельне виробництво, завдання якого полягає у переробці зерна на харчове та фуражне борошно (рос. - мука), є одним з найдавніших надбань людської цивілізації, коріння якого сягають у надра пе ...

Роль ферментативних антиоксидантів при окисному стресі
Стан оточуючого середовища міст України на даний час потребує переходу до інтенсивних методів запобігання його забруднення, зокрема до розробки біологічних методів очистки. Одним з них є зе ...

Розробка методологічних засад інтегрованого управління лісовими ресурсами
Звіт про НДР: 64 стор., 5 рис., 15 табл., 67 використаних джерел. Об’єкт дослідження - лісові ресурси модельних підприємств Криму, Буковинських Карпат і Передкарпаття, Центрального Лісост ...