Екологічна структура популяцій
Екологічна структура популяцій - це її ста на даний момент (кількість та густота особин, її розміщення на території і в просторі), співвідношення груп за статтю і віком, морфологічними особливостями. Структура популяції являє собою форми адаптації до умов її існування, є своєрідним віддзеркаленням природних сил, які на неї впливають. Нинішня структура тієї чи іншої популяції відбиває водночас як минуле, так і потенційне майбутнє угруповання.
Враховуючи надзвичайно складний характер структури популяцій, виділяють два підходи до її вивчення - описовий, або морфофізілогічний, і функціональний. Перший полягає у визначенні і порівнянні між собою різних локальних популяцій, а також у виділенні особин за статтю, віком та морфо фізіологічними ознаками. Другий підхід охоплює ті елементи функціональної структури, які відіграють визначальну роль у перебігу популяційних процесів, зокрема, таких, як зміна чисельності особин або ж статей. Він спирається на ті пов'язані між собою елементи популяції, які разом з оточуючим середовищем творять механізми регуляції чисельності, прискорюючи або сповільнюючи її. Перший і другий підходи тісно переплетені.
Кожна популяції займає простір, який забезпечує засобами існування лише певну кількість особин. При цьому повнота використання наявних ресурсів залежить як від загальної чисельності популяції, так і від просторового розміщення особин.
За Швердтфегером (1968), розподіл особин у популяції може бути таким:
) випадковим - трапляється дуже рідко при однорідному середовищі, коли організми не намагаються об'єднатись у групи;
) рівномірним - поширений в умовах сильної конкуренції, сприяє рівномірному розмноженню в просторі;
) нерівномірним - організми намагаються створити групи (пари у тварин, клони у рослин), розміщення яких може бути близьким до випадкового.
При аналізі просторової структури розглядають певну окрему територію суші або акваторії, Кожна популяція займає певну території суші або акваторії, розміри якої залежать від багатьох чинників:
1) наявності умов існування виду;
2) маси особин;
3) кількості особин в популяції.
Розподіл у популяції може бути випадковим (трапляється дуже рідко при однорідному середовищі, коли організми не намагаються об'єднатись в групи), рівномірним (досить поширено, особливо в умовах сильної конкуренції), груповий (організми намагаються створити групи розмішуння яких може бути близьким до випадкового).
Дисперсність (розсіювання) особин можна знайти за формулою:
2- розсіювання особин;- кількість особин в кожній вибірці;- кількість вибірок;
Хсер - середня кількість особин на даній ділянці.
Де ∑m - загальна сума особин у всіх вибірках.
На описуваному басейні наявно 11 популяцій.
Результати обробки спостережень розміщення особин
Табл. 3.3.1
№ Вибірки |
Кількість особин m у популяції |
1 |
49 |
2 |
52 |
3 |
47 |
4 |
48 |
5 |
49 |
6 |
44 |
7 |
43 |
8 |
34 |
9 |
41 |
10 |
40 |
11 |
45 |
Сума N=11 |
Сума = 492 |
Цікаві статті з розділу
Екологічна оцінка природних умов басейну річки Рудка (Волинська область)
Значення водних артерій важко переоцінити.
Річки, наприклад, забезпечують водою господарську діяльність людини, її
повсякденний попит, відіграють важливу роль у функціонуванні суспільства. ...
Оцінка стану екологічної системи басейну річки Інгул
Нині екологія стала теоретичною основою та науковою базою для розробки питань охорони природи й раціонального використання її ресурсів, визначення стратегії й тактики гармонізації взаємин людського су ...
Аналіз діяльності підприємства Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства
Практика
проходила в Західно-Чорноморському басейновому управлінні охорони, використання
і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Одеському
територіальному відділі з 8 с ...