Ландшафти національного парку
Національний природний парк «Прип’ять-Стохід» розташований у межах Верхньоприп’ятського акумулятивно-низовинного району фізико-географічної області Волинського Полісся Поліського краю мішанолісової фізико-географічної зони Східноєвропейської рівнинної країни (Шищенко, 2005). З фізико-географічних (ландшафтних) утворень переважають заплава та надзаплавні тераси р. Прип'ять. Переважаючими місцевостями є помірно та слабо дреновані надзаплавнотерасові рівнини з постійно перезволоженими і заболоченими ґрунтами, вкриті сосновими, березовими та вільховими лісами. Значно поширені тут борові місцевості, які є найбільш освоєними і заселеними.
Розміщення парку у межах фізико-географічної зони мішаних лісів визначило особливості природи і характерні риси: низовинний рельєф, у формуванні і будові якого головну роль відіграють піщані і піщано-глинисті антропогенові відклади, помірно-континентальний клімат з позитивним балансом вологи, що спричинило формування густої мережі річок і потічків з широкими заболоченими річковими долинами, високий рівень ґрунтових вод, переважання дерново-підзолистих і болотних ґрунтів, значне поширення соснових лісів з домішкою широколистяних порід.
Особливості фізико-географічної зони визначаються значною мірою балансом тепла і вологи при певному складі покривних відкладів. Баланс вологи позитивний - територія характеризується найбільшим зволоженням серед інших рівнинних просторів України: у середньому тут випадає 650 мм опадів. Коефіцієнт зволоження становить 2,6. більшість опадів випадає у теплий період року, максимум фіксується у червні-липні.
Клімат, орографія і геологічна будова території обумовлюють її значну водність, представлену густою річковою мережею, озерами різного походження, болотними масивами і значними запасами підземних вод. Середня густота річкової мережі становить 0,29 м/км2.
Значна кількість води сконцентрована у поліських болотах. Їх утворення визначене усім комплексом фізико-географічних умов, у першу чергу кліматичними, гідрологічними, гідрографічними особливостями, будовою рельєфу і близьким заляганням ґрунтових вод. Порівняно невелику площу займають верхові (оліготрофні) болота, розташовані на межиріччях. Живлення останніх відбувається за рахунок атмосферних опадів. Найбільш заболоченими територіями у межах парку є верхів’я Прип’яті і нижня течія річки Стохід. Сучасні ландшафти Волинського Полісся сформувалися при безпосередній взаємодії геологічної будови, грунтотвірних порід, рельєфу, кліматичних і гідрологічних умов, рослинного і тваринного світу. Внаслідок складних взаємодій компонентів природи у межах Волинського Полісся розвинені різноманітні, переважно поліські ландшафтні комплекси, у розподілі яких спостерігаються певні закономірності.
Основні ландшафтні особливості Волинського Полісся полягають у значному поширенні крейдових відкладів, які залягають вище місцевих базисів ерозії і відіграють значну роль у формуванні саме ландшафтів; значному поширенні льодовикових форм рельєфу, які формують Волинське моренне пасмо; наявність карстових форм рельєфу, розвинутих у крейдових відкладах і представлених карстовими озерними котловинами, вирвами і карстовими джерелами; значне поширення долинних ландшафтів на широких заплавах і надзаплавних терасах річок Прип’ять, Стохід і Турья та їх притоків; більш теплий і вологий клімат у порівнянні з іншими ландшафтними областями; значний розвиток боліт і заболочених земель; наявність масивів дерново-карбонатних ґрунтів серед переважаючих дерново-підзолистих і болотних; значна залісненість з переважанням сосни, дуба, граба, берези, вільхи чорної.
Ландшафтна структура зони мішаних лісів досить складна, ландшафтні утворення замають невеликі площі, є досить динамічними, що ускладнює використання їх у сільськогосподарському виробництві. Частина ландшафтів нестійкі і динамічні, часто змінюються морфологічно і просторово. Крім того, відмічається прояв несприятливих природних процесів - заболочування, перезволоження, дефляція, ерозія, карст, які також стримують розвиток антропогенної діяльності.
Рис. 2.1. Ландшафт узбережжя озера Люб’язь
У межах місцевостей слабодренованих надзаплавних терас проведені обширні осушувальні меліорації, які сприяли розширенню посівних площ і підвищенню урожайності сільськогосподарських культур.
Ландшафти є об’єктом різних видів природокористування і виконують при цьому певні функції у сфері виробничої чи невиробничої діяльності людини. Основні види природокористування у межах Волинського Полісся -землеробське, водогосподарське, лісогосподарське, селитебне і рекреаційне. Землеробство найтісніше пов’язане з природними умовами - якістю земель, гідрокліматичним режимом, характером та інтенсивністю несприятливих природних процесів. У межах Волинського Полісся землеробство розвинене на підвищеннях рельєфу у межах заплав і надзаплавних терас. При цьому у межах національного природного парку «Прип’ять-Стохід» інтенсивність землекористування можна охарактеризувати як помірну, яка в основному не призводить до суттєвої зміни корінних ландшафтів і, відповідно, не потребує відновлення корінних ландшафтів. Слід лише звернути увагу на відновлення натурального гідрологічного режиму озера Рогізне шляхом припинення скидів води насосною станцією з дренажних каналів.
Цікаві статті з розділу
Вплив діяльності ЗАТ Житомирський м’ясокомбінат на атмосферне середовище
Повітря,
вода, сонячна енергія, якісна їжа - це все першонеобхідні компоненти
нормального існування людини на нашій планеті. Без їжі людина може
прожити" місяць, без води - тиждень, а ...
Розрахунок розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств
У результаті антропогенної діяльності відбувається
забруднення атмосфери, що призводить до зміни хімічного складу атмосферного
повітря. Під забрудненням атмосфери розуміють рідкі й тверді ча ...
Еколого-економічна оцінка впливу мисливської фауни на агроценози Центрального Придніпров`я
Об’єкти
досліджень - мисливська видів птахів, агроценози.
Мета
роботи - дослідити сучасний стан мисливських видів
птахів Центрального Придніпров’я на прикладі Черкаської області: динамік ...