Поява науки екологічного права

У другій половині ХІХ - початку ХХ ст. велику увагу приділяли вивченню впливу окремих факторів (головним чином, кліматичних) на поширення та динаміку організмів. До догеккелевскому періоду розвитку екології відносять, зокрема, роботи вченого-агронома Ю. Лібіха, який сформулював відоме правило «лімітує чинника».

На початку ХІХ століття оформилися екологічні школи ботаніків, зоологів, гідробіологів, в кожній з яких розвинулися певні сторони екологічної науки: екологія тварин, екологія рослин, екологія мікроорганізмів, екологія комах, екологія озера, екологія лісу і т. п.

Основна увага стала приділятися аналізу щільності, народжуваності, смертності, віковій структурі, взаємодії груп організмів і їх взаємозв'язкам з навколишнім середовищем.

Цей період, в порівнянні з попереднім, був більш прогресивним. Завдяки йому в екології зародилося науковий напрямок - популяційна екологія, пріоритетною проблемою якої є біотичні взаємодії в біоценозі. Недолік цього напрямку у тому, що навіть при вивченні спільноти суть явищ зводиться до функціонування окремих популяцій, тобто до розкладання біоценозу на складові елементи.

Уявлення про цілісність природних систем, які об'єднують спільноти живих організмів і умови їх проживання в єдину функціональну структуру, сформульовані а працях одинаків, які не стали пануючими поглядами в наукових колах кінця ХIX століття. Системний підхід до вивчення біоценозу і біотопу як єдиного цілого виник в екології пізніше.

Цікаві статті з розділу

Базові методики прогнозування стану довкілля
"Існує широкий клас явищ, у яких об'єктом спостереження служить яка-небудь числова величина або послідовність числових величин, розподілені в часі. Температура, безупинно записувана са ...

Харчові ресурси Землі
Харчові ресурси - основа життя для людини. Людина успішно вміє створювати і збільшувати для себе запаси їжі. Історія людства - пошук усе нових і нових харчових ресурсів. Сотні тисяч років пе ...

Актуальні проблеми у сфері екологічної безпеки
Екологія сьогодні набуває значення наукової основи організації раціонального природокористування. Нині вона визначається як вчення про взаємодію живих організмів з навколишнім середовищем (д ...