Ґенеза екологічного права України: історичний аспект

Надзвичайно важливим, визначним та головним поштовхом для розвитку науки екологічного права на початку 60-х років ХХ ст. стала фундаментальна ідея вчених про формування якісно нової галузі законодавства і права - природоохоронного або природоресурсного (в майбутньому екологічного) права та його відповідної кодифікації у формі основ, законів чи кодексів.

Перші міркування науковців з цієї проблеми були досить обережними. Зокрема, аналізуючи питання правової охорони природи В.К. Григор’єв вважав, що у зв’язку із кодифікацією законодавства про землю, її надра, води і ліси, необхідно в проектах законів сформувати перелік принципових положень про охорону природи, які повинні бути викладені в загальносоюзному законі про охорону природи [1, c. 5].

За думкою М.Д. Казанцева, законодавство про охорону природи є складовою частиною земельного законодавства, до якого також входить законодавство про користування надрами, лісами і водами. У законодавстві про охорону природи містяться і деякі норми, що відносяться до інших галузей права, зокрема адміністративного. Формою його кодифікації, як вважав автор наведеної точки зору повинні стати: Основи законодавства про охорону природи та кодекси про охорону природи [2, с. 5].

Обережність висловлювань у наведених наукових поглядах на проблему формування та кодифікації законодавства про охорону природи вбачається в тому, що авторами не була запропонована його назва. Крім того, зазначене законодавство продовжувало розглядатися як складова частина земельного законодавства і одночасно пропонувалася його кодифікація поряд із кодифікацією безпосередньо земельного, водного, лісового та гірничого (надрового) законодавства. Це були суперечливі і не досить обґрунтовані пропозиції.

Але вже наступні наукові дослідження зазначених проблем суттєво змінили підхід до питання про формуванні нової галузі права екологічного спрямування та форми його кодифікації. Важливе місце і цьому належить колективному дослідженню, яке було проведено співробітниками Всесоюзного інституту юридичних наук та опублікованому у вигляді збірки статей під назвою «Правові питання охорони природи в СРСР» в 1963 р. за редакцією Г.М. Полянської. В передмові до зазначеної збірки чи не в перше на сторінках юридичної літератури з’являється термін «природоохоронне» законодавство, яким позначається законодавство про охорону природи. Цей термін також використовується Г.М. Полянською у назві своєї статті, - «Закони про охорону природи - нова форма природоохоронного законодавства» [3, с. 5], де авторка зазначає, що прийняття законів про охорону природи союзних республік (1957-1963 р.р.) стало передумовою для формування нової правової форми законодавства, направленого на охорону природи.

Становлення наукових ідей та концепцій правового регулювання охорони природи та пов’язаного із зазначеним формування природоохоронного права не призупинило, а навпаки, дало новий імпульс для подальшого дослідження правових проблем земельного, водного та лісового права.

Саме в цьому аспекті цікавим слід вважати монографічне дослідження В.К. Григор’єва «Питання теорії земельного права». Аналізуючи предмет земельного права. автор доходить до висновку про те, що до земельних правовідносин в широкому розумінні відносяться не лише правовідносини, які виникають у зв’язку із правом власності на землю та землекористування, але й правовідносини стосовно права власності на надра, води, ліси та їх використання. На підставі зазначеного В.К. Григор’єв вважав, що гірниче, лісове і водне законодавство слід розглядати як продовження земельного законодавства, як його спеціальні «гілки» [4. с. 5].

В цей же час у науковому полі з’являються монографічні дослідження проблем водного, лісового, гірничого та інших галузей права. В переліку цих досліджень, які заслуговують на увагу в якості методологічних чинників розвитку науки екологічного права, слід виділити наукову працю О.С. Колбасова «Законодавство про водокористування В СРСР (проблеми вдосконалення радянського законодавства про використання водних ресурсів)». Як зазначав автор цього дослідження, інтерес до вивчення питання права водокористування визначається прагненням подолати відставання в науковій розробці проблем правого режиму водних ресурсів, їх правового використання і охорони. За думкою О.С. Колбасова, радянське водне законодавство довгі роки розвивалося переважно як законодавство про сільськогосподарське водокористування, направлене на регулювання відносин, пов’язаних із зрошенням земель і осушувальною меліорацією. Але з урахуванням великої господарської значимості водних ресурсів для всіх сфер народного господарства та накопичених нормативно-правових актів, виникла проблема кодифікації водного законодавства. З урахуванням наведеного автором було запропоновано прийняття загальносоюзних Основ водного законодавства та республіканських водних кодексів [5, с. 5].

Цікаві статті з розділу

Вміст важких металів у деяких промислових рибах верхів'я Кременчуцького водосховища
Серед забруднюючих речовин на одне з перших місць останній час вийшли важкі метали. Це зумовлено екстенсивним розвитком промислового виробництва, хімізацією сільського господарства, які вист ...

Дослідження взаємозв’язків між живими організмами на прикладі екосистеми озера
Актуальність КР: Людина завжди цікавилася екологією з практичної точки зору з давніх часів. І тепер, коли людство хоче зберегти свою цивілізацію, воно більш ніж коли-небудь, має потребу в до ...

Вплив діяльності ЗАТ Житомирський м’ясокомбінат на атмосферне середовище
Повітря, вода, сонячна енергія, якісна їжа - це все першонеобхідні компоненти нормального існування людини на нашій планеті. Без їжі людина може прожити" місяць, без води - тиждень, а ...