Визначення ступеня забрудненості атмосфери
До шкідливих речовин відносять хімічні речовини природного чи штучного походження, дія яких на біологічні може призвести до негативних наслідків.
Гранично допустима концентрація шкідливої речовини в повітрі робочої зони (ГДКр. з) - концентрація [6], яка при щоденній (крім вихідних) роботі протягом 8 годин (не більше 40 годин у тиждень), на протязі всього робочого стажу не повинна визивати захворювання чи відхилення в стані здоров'я, що можуть бути виявлені сучасними діагностичними методами досліджень, у процесі роботи працюючого чи у віддалені строки життя сучасного або майбутнього поколінь.
Робочою зоною [6] вважається простір висотою до 2 метрів над рівнем підлоги чи площадки, на яких працює людина.
Робоче місце працюючого - це місце, на якому працюючий знаходиться більшу частину свого робочого часу (більш 50% або 2 години безперервно), це вся робоча зона при роботі в різних ії пунктах.
Для населених пунктів встановлюється два нормативи гранично-допустимої концентрації:
Максимально-разова гранично допустима концентрація шкідливої речовини в повітрі населених пунктів (ГДКМ. Р) [6] - концентрація речовини в повітрі населених пунктів, що не викликає при вдиханні на протязі 20 хвилин рефлекторних реакцій в організмі людини.
Гранично допустима концентрація середньодобова (ГДКс. д) [6] - це концентрація шкідливої речовини в повітрі населених пунктів, яка не повинна викликати пряму чи непряму дію на людину при необмежено довгому вдиханні.
На Україні встановлено ГДК більш ніж для 500 речовин. Гранично-допустимі концентрації можуть використовуватись як норматив для оцінки стану атмосфери лише у випадку наявності однієї шкідливої речовини. Але на практиці у атмосфері одночасно знаходяться декілька шкідливих речовин. У цьому випадку використовують комплексний показник забруднення атмосфери, що враховує вплив на стан атмосфери всіх шкідливих факторів:
Сi,
де: Yi - одиничний індекс забруднення для і - тої речовини; qср, - середня концентрація і - тої речовини; ГДКс. д. - середньодобова гранично - допустима концентрація для і-тої речовини; Сі-безрозмірна константа, що приводить ступінь шкідливості і-тої речовини до шкідливості сульфур діоксиду (прийнятого для порівняння), у залежності від того до якого класу шкідливості належить забруднююча речовина.
Також встановлена величина ЛД50 - середньо смертельна доза шкідливої речовини, що викликає смерть половини піддослідних тварин.
У залежності від класу шкідливої речовини, що використовується, чи виробляється на виробництві, встановлена п'ятибальна санітарна класифікація промислових підприємств та об'єктів (табл.2). Для кожного класу підприємств визначений розмір санітарно-захисної зони.
Санітарно-захисна зона [6] - це ділянка території навколо виробництва, яка є своєрідним бар'єром, що відділяє виробництво від житлових масивів, зменшуючи вплив підприємства на населення.
Таблиця 2 - Класи шкідливості хімічних сполук в залежності від їх токсичності.
|
Показники |
Класи шкідливості | |||
|
І Дуже шкідливі |
II Високо-шкідливі |
III Помірно шкідливі |
IV Мало шкідливі | |
|
ГДКр. з., мг/м3 |
Менше 0,1 |
0,1 - 1,0 |
.1-10 |
Більше 10 |
|
(ЛД50) при введені в шлунок, мг/кг маси тіла |
Менше 15 |
15 - 150 |
150-5000 |
Більше 5000 |
Цікаві статті з розділу
Визначення якості води в басейні річки
Система
екологічної класифікації якості поверхневих вод суші та естуаріїв України
включає три блоки показників:
блок
показників сольового складу;
блок
трофо - сапробіологічних (еколого - сан ...
Біоіндикація стану навколишнього природного середовища в зонах розташування тваринницьких господарств
На сьогодні основною характеристикою інтенсивного тваринництва є
утримання великої кількості тварин на невеликій території. Щоб одержати при
мінімальних витратах максимальну кількість продук ...
Стан захисту лісів Чернігівської області
Лісова промисловість – одна з найстаріших галузей, яка,
займаючись заготівлею, механічною обробкою та хімічною переробкою деревини,
виробляє конструкційні матеріали: круглий ліс, вироби з де ...
Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частинки.
Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ. Хімічне зумовлюється збільшенням вмісту у воді шкідливих домішок.
Забруднення ґрунтів відбувається: під час видобутку корисних копалин, внаслідок захоронення відходів та сміття, внаслідок аварій та катастроф тощо.