Організація ландшафтного моніторингу заповідних територій
У межах Центрального Чернозем`я знаходиться сім державних заповідників: Воронезький (площею 31,1 тис. га), Хоперский (16,2 тис. га), Центрально-Чорноземний (4,9 тис. га), Воронинський (10,3 тис. га), "Ліс-на-Ворсклі" (1,04 тис. га), "Галича гора" (0,2 тис. га) і музей-заповідник "Дивногір`я" (1400 га).
Заповідники знаходяться в різних фізико-географічних умовах. Структура кожного з них оригінальна і своєрідна, відбиває специфіку природи регіону. Тут охороняються типові екосистеми географічних зон і підзон, у межах яких розташовані заповідники, багато унікальних об'єктів, рідкісні співтовариства, види і підвиди рослин і тварин.
Функції заповідників різні, наукові дослідження проводяться в залежності від особливостей заповідного режиму і від наукового профілю кожного заповідника.
Стратегічним напрямком наукових досліджень у заповідниках є довгострокове вивчення динаміки і взаємозв'язків природних процесів в охоронюваних екосистемах. Така інформація може бути отримана тільки шляхом стаціонарних спостережень.
Стаціонарні дослідження в області галузевих дисциплін (кліматологічні, гідрологічні й ін.) існують уже давно. Зараз усе актуальніше зростає необхідність комплексних стаціонарних спостережень. Це можливо тільки на основі ландшафтного підходу до вивчення території.
Наукові дослідження, проведені в заповідниках, повинні бути націлені на моніторингову функцію, що виражається в спостереженні за змінами в ландшафтах на комплексному і компонентному рівнях. Особливу актуальність здобуває питання організації ландшафтного моніторингу заповідних територій з обліком їхньої зональної і провінційної особливостей.
Створення єдиної системи моніторингу ландшафтів у межах заповідників ЦЧО давно назріла задача. В основу принципів організації моніторингу покладені найбільш устояні теоретичні положення географічної науки, що стосуються питань вивчення стану, динаміки, прогнозування і керування розвитком ландшафтів (Михно В.Б., 1995). Найважливіші принципи базуються на обліку: 1 - типологічних ознак ландшафтів; 2 - регіональних (індивідуальних) чорт ландшафтів; 3 - структури ландшафтів; 4 - динамічних взаємозв'язків ландшафтів; 5 - стійкості ландшафтних комплексів; 6 - екологічного стану ландшафтів.
До числа першочергових задач моніторингу належать: спостереження за станом і динамікою геосистем; прогнозування і керування розвитком ландшафтів. Для виконання цих задач на території заповідників необхідне створення мережі моніторингових площадок, ландшафтних трансектов, контрольно-облікових смуг, станцій, крапок спостереження, об'єктів особливої уваги.
До основних методів досліджень заповідних територій з метою організації системи ландшафтного моніторингу варто віднести, насамперед , проведення великомасштабного ландшафтного картографування об'єктів моніторингу, створення банку даних про природну специфіку ландшафтів, проведення балансових досліджень, вивчення просторової і тимчасової динаміки природних комплексів.
Початкова ланка будь-яких робіт з моніторингу - інвентаризація природних об'єктів досліджуваного заповідника. Наступним етапом роботи може бути перепис вищих рослин, хребетних тварин, а також ландшафтне, геоморфологическое, ґрунтове і геоботаническое картирование ділянок заповідника. Важливою ланкою в ланцюзі моніторингових спостережень, на думку A.M. Гріна, В.Д. Утехина (1981) є відновлення історії природи і господарства даної території - палеогеографічні дослідження, без яких неможливий прогноз.
Цікаві статті з розділу
Екологічний рух світовий досвід та українські реалії
Актуальність теми дослідження проблем екологічної політики
України на сучасному етапі зумовлена об’єктивними потребами національного
розвитку, імперативами сучасної світової глобалізації та ...
Викиди АЕС - основне забруднення середовища
Актуальність.
Забруднення навколишнього середовища - небажана зміна
її властивостей в результаті антропогенного надходження різних речовин і
з'єднань. Воно призводить або може призвести в м ...
Вимірювальні канали контрольно-вимірювальних систем в екології
Температура, як параметр теплового процесу, не піддається безпосередньому
вимірюванню. Одночасно вона є функцією стану речовини i зв'язана з внутрішньою
енергією тіл, а через енергію зв'язан ...