Роль і значення ґрунтів в боротьбі з забрудненням. Екологічне нормування техногенних забруднень

Разом з тим швидкість й ємність біологічного кругообігу не є універсальними показниками швидкості самоочищення ґрунтів від токсичних речовин, особливо мінеральних, тому що зі збільшенням інтенсивності обігу можлива більш швидка деградація біоти, що піддається дії токсиканта. Розмаїття ситуацій, що виникають з техногенним забрудненням й відповідних реакцій ґрунту, на думку М.А.Глазовської, диктують необхідність диференційованого нормування техногенних забруднювачів у ґрунті відповідно до типів відповідних реакцій ґрунтів на забруднювачі, тобто у відповідності зі ступенем їх стійкості або здатності до самоочищення.

При існуючій подібності методичних позицій екологічне й гігієнічне нормування розрізняються по деяким питанням. Принципи гігієнічного нормування не допускають диференційованого тлумачення величини нормативу в зв'язку з різноманіттям природних умов й неможливістю встановлення ГДК для кожного екологічного варіанта. Величина ГДК встановлюється для гірших природних умов, при яких спостерігається максимальна тривалість збереження препарату в ґрунті, є можливим найбільш високий рівень міграції в сумісному із ґрунтом середовищі й найбільш виражено вплив токсиканта на ґрунтовий мікробіоценоз й ферментативну активність ґрунтів. Ця величина єдина (з великим коефіцієнтом запасу) для різних регіонально-ландшафтних умов й, по суті, має змістовне значення, аналогічне параметрам токсичності даного препарату, таким, як ЛД50 та інші, будучи так бн мовити його "паспортною" характеристикою. У реальних регіональних умовах контроль за забрудненням здійснюється на основі величини гранично допустимого рівня внесення (ГДРВ) й безпечної й залишкової кількості (БЗК) в встановлені терміни контролю.

Обґрунтування величини ГДК хімічної речовини в ґрунті здійснюється за шістьома показниках шкідливості, перші чотири з яких обов’язкові для скороченої схеми досліджень: загальносанітарному (вплив препарату на біологічну активність ґрунту й процеси самоочищення), фітоакумуляційному (ступінь нагромадження залишків у фітомасі), міграційно-водному, міграційно-повітряному, токсикологічному й органолептичному.

За мінімальною граничною концентрацією сполуки в ґрунті визначається лімітуючий показник шкідливості, величина граничної концентрації якого вважається допустимою концентрацією препарату в ґрунті, тобто тією максимальною його концентрацією (мг/кг абсолютно сухого ґрунту), що гарантує відсутність негативного прямого або непрямого впливу на здоров'я людини, її потомство й санітарні умови життя населення. Таким чином, на відміну від екологічних ГДК, що нормують техногенне забруднення за ступенем впливу на найбільш чутливий вид й популяцію в цілому, гігієнічне нормування базується на оцінці ступеня впливу токсиканта на організм теплокровних й у кінцевому рахунку на людину. При цьому встановлення порогової концентрації за основними показниками шкідливості коректується по величинах гранично допустимих концентрації для атмосферного повітря, води й максимально допустимого рівня для продуктів. Усі ці нормативи встановлюються в токсикологічному експерименті на теплокровних тваринних й екстраполюються на людину.

Трудомісткість експериментальних досліджень з обґрунтування величині ГДК техногенних забруднювачів, як й зростання асортименту забруднювачів, що надходять у ґрунт, допускають можливість використання розрахункових методів при обґрунтуванні величини ГДК у ґрунті, що називається орієнтовно допустимою концентрацією (ОДК). У відповідності з "Методичними рекомендаціями з розрахунку ОДК", розробленими Л.І.Ведмедем, Е.І.Спину, Р.Е.Совою у 1981 р., ОДК розраховують за встановленими гігієнічними нормативами для харчових продуктів рослинного походження виходячи з рівняння:

Цікаві статті з розділу

Проблеми утилізації відходів
Зростаюча кількість відходів і недостача засобів їхні переробки характерні для багатьох міст. Муніципальні влади повсюдно намагаються знайти кращий спосіб для утилізації відходів своїх ...

Структура, функціонування, зональність та механізми стійкості макроекосистем
Екосистеми за розміром поділяються на: мікроекосистеми, мезоекосистеми (ліс), макроекосистеми (континенти, океани), глобальна екосистема (біосфера). Біосфера - екосистема вищого рангу, що ...

Еколого-економічна оцінка впливу мисливської фауни на агроценози Центрального Придніпров`я
Об’єкти досліджень - мисливська видів птахів, агроценози. Мета роботи - дослідити сучасний стан мисливських видів птахів Центрального Придніпров’я на прикладі Черкаської області: динамік ...