Природно-заповідні об’єкти загальнодержавного значення

Степи заповідника відносяться до ксеротичного варіанту типчаково-ковилових і степів, в їх складі виділяють справжні, лучні і чагарникові степи. Ряд формацій, які представлені різним числом асоціацій, є рідкісними, занесені до Зеленої книги України, а саме - формація ковили волосистої, ковили української, ковили Лессінга, бобчука або мигдалю низенького.

Флора заповідника нараховує 1316 видів судинних рослим, з них в заповідному степу зростає 515 видів, з яких 478 зростають природно. Звертає увагу факт біологічного забруднення степових природних ценозів. В них відмічено 7,3% та 1,3% культивантів. Це свідчить про постійне проникнення бур’янів в природне ядро заповідника та значну порушеність степових місцезростань до встановлення заповідного режиму. Велике значення заповідника як місця збереження видового різноманіття підтверджує наявність тільки в цьому районі 8 ендемічних видів - це тюльпан скіфський, деревій подовий, пирій подовий, цибуля скіфська, залізняк скіфський, плакуй Софії, гірчак скіфський, астрагал ввігнутий, з третинних реліктів проліска осіння та м. [21].

Фауна території заповідника порівняно багата: найпростіших - 29 видів, червів кільчастих - 2, ракоподібних - 4, павукоподібних - 186, багатоніжок - 7, комах - 958, молюсків - 14, риб - 8, земноводних - 4, плазунів - 5, птахів - 272, ссавців - 67 видів.

В заповіднику відмічені рідкісні види фауни: до Червоної книги України занесено 32 види, до Європейського Червоного списку - 12 видів [8].

Чорноморський біосферний заповідник створений в 1927 році для охорони птахів, що зимують, гніздяться і зупиняються при перельотах, а також для збереження інших видів тварин і рослин, ландшафтів пустельних полинових типчаково-ковилових степів, солончаків, піщаних степів та водно-болотних угідь. В 1983 р. оголошений біосферним заповідником, в 1984 занесений до міжнародної мережи біосферних заповідників. Крім того, територія його відповідно до Рамсарської конвенції занесена до списку водно-болотних угідь міжнародного значення.

Загальна площа заповідника - 89129 га (в Херсонській області -86388 га, 2741 га - в Миколаївській), в т.ч. - заповідної зони - 70509 га.

До його складу входять суходільні ділянки - Ягорлицький Кут, Потіївка, Солоноозерна, Івано-Рибальчанська, Волижин ліс, острови - Довгий, Орлів, Бабин, Смалений, Круглий, Сибірські, Єгипетські, Кінські, Потієвські, Нові, Тендрівська коса, а також акваторії Чорного моря в Тендрівській і Ягорлицькій затоках.

На території заповідника є ліси чагарники, степи, луки, прибережно-водна і водна рослинність, солончаки. Три формації занесено до Зеленої книги України, а саме: формацію берези дніпровської, ковили дніпровської та волосистої. Флора судинних рослин нараховує 728 видів, мохоподібних - 61, водоростей - 105, лишайників - 88, грибів - 172. До Червоної книги України занесено 24 види рослин. На території заповідника зростають 60 видів вищих судинних рослин, які є ендемічними або субендемічного. Ендемізм їх пов’язаний з піщаними аренами Нижнього Дніпра та приморськими літоральними пісками. В бріофлорі є ряд рідкісних і зникаючих видів. Це печіночний мох, рідкісний неморальний вид місцезнаходження якого тут є єдиним в степовій зоні. - європейсько-середньоазійський вид, включений до Червоної книги європейських, і бореальні види, що дуже рідко зустрічаються в степовій зоні, та інші.

Фауна нараховує 47 видів ссавців, 305 видів птахів, 9 - плазунів, 9 - земноводних, 2715 - комах, павуків - (на Івано-Рибальчанській ділянці - 175, Солоноозерній - 168, Потіївський - 86, Волижиному лісі - 82), 100 - кліщів- паразитів хребетних тварин, 10 - корененіжок, 10 - губок, 2 - актиній, 68 - багатощетинкових червів, 64 - ракоподібних, 62 - м’якунів, 5 - асцидій, 1 - турбелярій. До Червоної книги України занесено 69 видів тварин .

Одним з важливих завдань Чорноморського біосферного заповідника є проведення екологічного моніторингу, який включає спостереження, оцінку і прогноз антропогенних змін стану екосистем, що забезпечує їх екологічну рівновагу. В районі заповідника це особливо стосується змін природних комплексів внаслідок впливу на них гідротехнічного і іригаційного будівництва [35].

Цікаві статті з розділу

Наукові нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ)
В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почал ...

Оцінка стану екологічної системи басейну річки Інгул
Нині екологія стала теоретичною основою та науковою базою для розробки питань охорони природи й раціонального використання її ресурсів, визначення стратегії й тактики гармонізації взаємин людського су ...

Екологічна безпека мастильно-охолоджувальних рідин
Актуальність. Промисловість спричиняє значний негативний вплив на довкілля, що характеризується викидом небезпечних речовин, накопиченням як рідких так і твердих токсичних відходів. Необхідн ...