Моніторинг навколишнього середовища
Моніторинг навколишнього середовища - це система спостережень і контролю, що проводяться регулярно, за певною програмою для оцінки стану навколишнього середовища, аналізу що відбуваються в ній процесів і своєчасного виявлення тенденцій її зміни. Основними завданнями моніторингу є: спостереження за станом біосфери, оцінка і прогноз стану природного середовища, виявлення факторів і джерел антропогенних впливів на навколишнє середовище, попередження про створюються критичних ситуаціях, шкідливих або небезпечних для життєдіяльності і здоров'я людей та інших живих організмів.
Необхідність в загальному моніторингу людської діяльності, що постійно зростає. Наприклад, щорічно проводиться близько 30 тис. видів хімічних речовин у кількостях більше 1 т на рік. Багато тисячі тонн нафтопродуктів в результаті аварій розливаються по поверхні землі і виливаються в моря і океани. Інтенсивно розвивається процес опустелювання. Загальна площа антропогенних пустель перевищує 9 млн.
, ще близько 30 млн
знаходяться на межі опустелювання.
У загальному вигляді процес екологічного моніторингу можна представити схемою: навколишнє середовище -> вимірювання параметрів різними підсистемами моніторингу -> збір і передача інформації -> обробка і представлення даних (формування узагальнених оцінок), прогнозування. Система екологічного моніторингу призначена для обслуговування систем управління якістю навколишнього середовища (далі «система управління»). Інформація про стан навколишнього середовища, отримана в системі екологічного моніторингу, використовується системою управління для запобігання або усунення негативної екологічної ситуації, для оцінки несприятливих наслідків зміни стану навколишнього середовища, а також для розробки прогнозів соціально-економічного розвитку, розробки програм в області екологічного розвитку та охорони навколишнього середовища.
Моніторинг є багаторівневою системою. Виділяють системи импактного, регіонального, національного і глобального рівнів. Імпактний моніторинг призначений забезпечити оцінку змін системи на локальній площі: території міста, району. Регіональний дозволяє виявити проблеми міграції й трансформації забруднюючих речовин, спільного впливу різних факторів, характерних для економіки регіону.
Щоб здійснити моніторинг природного об'єкту, необхідно на його території розмістити пост контролю. Щоб раціонально розміщувати пости проводять попередні дослідження стану атмосфери. Ці розрахунки необхідні для того, щоб не встановити два пости, які будуть контролювати одні і ті домішки.
- Характеристика міста Харцизьк
- Розрахунок очікуваних [5] максимально разових концентрацій шкідливих речовин у атмосфері
- Визначення пріоритетного списку інгредієнтів атмосферного повітря, підлягаючих контролю
- Розрахунок концентрацій основних домішок на постах
- Розміщення постів на території міста
- Розрахунки очікуваних забруднень у водотечах
- Розрахунки очікуваних забруднень у непроточних водоймах
- Методи дослідження забруднення атмосфери
- Обладнання постів моніторингу
Цікаві статті з розділу
Методологічні аспекти екологічного менеджменту
Менеджмент є наукою, яка динамічно розвивається з початку 20ст.
Екологічний менеджмент виокремився в самостійну галузь дещо пізніше, наприкінці
20ст. Вчені, державні діячі, уряди багатьох кр ...
Проблема водних ресурсів України
Сьогодні
в усьому світі збільшується інтерес до проблем водних ресурсів та прогнозування
їх впливу на здоров’я населення. Проблема забезпеченості людства водою є
глобальною, а для її виріше ...
Рекультивація промділянки при поверхневому порушенні ландшафту
Дія
людини на природу багато в чому пов'язана з порушенням величезних територій.
Окрім безпосереднього порушення ґрунтів відбувається псування природних
ландшафтів, порушення гідрологічного ...
Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частинки.
Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ. Хімічне зумовлюється збільшенням вмісту у воді шкідливих домішок.
Забруднення ґрунтів відбувається: під час видобутку корисних копалин, внаслідок захоронення відходів та сміття, внаслідок аварій та катастроф тощо.