Поняття про лімітуючий фактор
У 1840 році німецький хімік-органік Ю.Лібіх висунув теорію мінерального харчування рослин. Він установив, що розвиток рослин залежить не тільки від тих хімічних елементів або речовин (тобто факторів), що присутні в достатньому для організмів кількості, але і від тих , котрих не вистачає. Наприклад, надлишок вологи або азоту не замінить недоліку бора або заліза, що звичайно присутні в ґрунті в мікрокількості. У результаті своїх досліджень Лібіх сформулював «Закон мінімуму», відповідно до якого необхідно збільшити вміст у ґрунті живильної речовини, що знаходиться в мінімумі. Закон справедливий не тільки для рослин: для людей недостача чого-небудь повинна компенсуватися уживанням вітамінів або мікроелементів. Через 70 років американський учений Шелфорд В. показав, що не тільки речовина, що є присутня у мінімумі, але і надлишок якогось елемента може приводити до небажаних відхилень. Наприклад, надлишок ртуті в організмі людини по відношенню до деякої норми, викликає важкі функціональні розлади. При недоліку води в ґрунті асиміляція рослиною елементів мінерального харчування утруднена, але і надлишок води небажаний: можуть «задихнутися» корені, виникають анаеробні процеси, закисання ґрунту. Як надлишок, так і недолік величини рН визначає кислотність ґрунту, середовища. Багато рослин, тварин, мікроорганізмів дуже чуттєві до найменших змін рН (наприклад, у біологічному очищенні стічних вод). Фактори, як у надлишку, так і в недоліку стосовно оптимальних вимог організму, називаються лімітуючими, а правило одержало назву «Закону фактора, що лімітує,» або «Закону толерантності». Закон фактора, що лімітує, враховується в заходах щодо охорони навколишнього природного середовища від забруднення. Підвищення норми шкідливих домішок у повітрі, воді представляє серйозну загрозу здоров'ю людей.
Цікаві статті з розділу
Аналіз еколого-економічної ефективності використання природоохоронних заходів в області охорони атмосферного повітря та поверхневих вод
Проблема охорони навколишнього середовища продовжує залишатись однією з
найбільш складних у глобальному аспекті. Особливо гострою вона є у регіонах з
високим промисловим потенціалом, де в на ...
Виснаження та деградація ґрунтових ресурсів
Земельний фактор, як і повітря, вода, біосфера, сонячна
енергія, є найважливішою складовою навколишнього природного середовища. Земна
твердінь (суходіл) виконує значну кількість необхідних і ...
Психологічні аспекти екології
Сучасна
наукова психологія є досить розмаїтою системою дисциплін і галузей. Однією з
них є екологічна психологія. Розвиток суспільства і його взаємодія з
навколишнім середовищем показує що ...
Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частинки.
Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ. Хімічне зумовлюється збільшенням вмісту у воді шкідливих домішок.
Забруднення ґрунтів відбувається: під час видобутку корисних копалин, внаслідок захоронення відходів та сміття, внаслідок аварій та катастроф тощо.