Структурні елементи національної екологічної мережі
До складових структурних елементів екологічної мережі належать:
1) території та об'єкти природно-заповідного фонду як основні природні елементи екологічної мережі — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники (ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні), пам'ятки природи, а також їхні охоронні зони, штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва);
2) водні об'єкти (ділянки моря, озера, водосховища, річки), водно- болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів і зони санітарної охорони, що утворюють відповідні басейнові системи;
3) ліси першої групи;
4) ліси другої групи;
5) курортні та лікувально-оздоровчі території з їхніми природними ресурсами;
6) рекреаційні території для організації масового відпочинку населення і туризму;
7) інші природні території (ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки тощо);
8) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;
9) земельні ділянки, які є місцями перебування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;
10)частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання — пасовища, луки, сіножаті тощо;
11)радіоактивно забруднені землі, що не використовуються і підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.
Національна екологічна мережа містить елементи загальнодержавного і місцевого значення, які встановлюються за науковими, правовими, технічними, організаційними та фінансово-економічними критеріями.
Елементами національної екологічної мережі загальнодержавного значення є:
• природні регіони, де зосереджено існуючі і такі, що створюватимуться, природно-заповідні території (насамперед це регіони Карпат, Кримських гір, Донецького кряжу, Приазовської височини, Подільської височини, Полісся, витоків малих річок, окремих гирлових ділянок великих річок, прибережно-морської смуги, континентального шельфу тощо);
• основні комунікаційні елементи національної екологічної мережі — широтні природні коридори, що забезпечують природні зв'язки зонального характеру, Поліський (лісовий), Галицько-Слобожанський (лісостеповий), Південноукраїнський (степовий), а також меридіональні природні коридори, просторово обмежені долинами великих річок (Дніпра, Дунаю, Дністра, Західного Бугу, Південного Бугу, Сіверського Дінця), які об'єднують водні й заплавні ландшафти — шляхи міграції численних видів рослин і тварин.
Окремий природний коридор, що має міжнародне значення, формує ланцюг прибережно-морських природних ландшафтів Азовського і Чорного морів, який оточує територію України з півдня.
Елементи національної екологічної мережі місцевого значення встановлюються відповідними регіональними програмами та регіональними схемами формування екологічної мережі.
Цікаві статті з розділу
Проблема водних ресурсів України
Сьогодні
в усьому світі збільшується інтерес до проблем водних ресурсів та прогнозування
їх впливу на здоров’я населення. Проблема забезпеченості людства водою є
глобальною, а для її виріше ...
Розроблення системи автоматизації процесу очищення нікельмістких стічних вод
Охорона навколишнього середовища
є одним з основних завдань народного господарства. У зв'язку з цим проблема
очищення стічних вод промислових підприємств і населених місць придбала
особливо ...
Екологічна оцінка природних умов басейну річки Рудка (Волинська область)
Значення водних артерій важко переоцінити.
Річки, наприклад, забезпечують водою господарську діяльність людини, її
повсякденний попит, відіграють важливу роль у функціонуванні суспільства. ...