Загальні питання: опис особливостей вовчих ягід та яблук

ПАСЛЬОН ЧОРНИЙ Листя яйцевидне, загострене, злегка виїмчасте. Квітки дрібні, білі, з п'ятьма тичинками, зібрані в зонтиковидні завитки. Плоди — чорні кулевидні ягоди. Висота 10—90 див. Час цвітіння. Червень — вересень. Поширення. Зустрічається майже повсюдно на території СРСР. Удосталь зростає по городах, ріллі, засміченим місцям і зазвичай оставляєтся ради їстівних ягід. Вживана ''" частина. Трава (стебла, листя, квітки), листя і ягоди. Час збирання. Траву і листя збирають в червні — вересні, ягоди — в серпні — жовтні. Хімічний - склад. Недостиглі плоди і всі частини рослини містять глюкоалкалоїд соланін.

До складу плодів також входять цукру, органічні кислоти, дубильні речовини і вітамін С. Лістья містять, окрім соланіну, каротин (провітамін А) і вітамін С. Все частини пасльону, окрім стиглих ягід, отруйні. Вживання. Пасльон чорний досить широко застосовують в народній медицині. Його плоди підсилюють гостроту зору і володіють послаблюючими, протиглистовою і антисептичною дією. Листя розсмоктує припухлості, прискорюють дозрівання наривів і володіють протизапальними, рано-загоюючею і знеболюючою дією. Квітки пасльону володіють сечогінною і відхаркувальною властивостями. Рослина заспокійливо діє на нервову систему. Трави застосовують при геморої і як проносне. Ягоди і їх настій використовують проти глистів у дітей, при геморої, ревматизмі і як легеня проносне, але в великих кількостях вони викликають надмірне утворення газів. Настій квіток п'ють при ревматизмі і як сечогінний і відхаркувальний засіб. У німецькій народній медицині водний настій трави і спиртну настойку трави і ягід приймають як заспокійливий засіб . при «буйному божевіллі», збудженому стані, епілепсії, спазмах шлунку, сечового міхура і інших органів, захворюваннях, що супроводяться свербінням шкіри, при нервовому головному болі. Зовнішньо свіжі або висушені, на розмочене листя прикладають до наривів для прискорення їх дозрівання і до запалених гемороїдальних вузлів. Теплі сидячі ванни з настою листя застосовують при зовнішньому геморої. Свіжі або сухе розмочене листя прикладає до гнійних важкозажівающим ран і виразок для їх швидкого загоєння і до голови при головних болях. Сік листя пасльону вводять в ніс при наполегливій хронічній нежиті. Подрібнені ягоди, змішані з кислим молоком, також прикладають до гнійних ран, наривів і виразок. Сік ягід, розведений водою, використовують для полоскання горла при ангінах. Внутрішнє вживання пасльону чорного, як отруйної рослини, вимагає обережності. Стиглі ягоди не отруйні і уживаються в їжу як начинка для пирогів і в свіжому вигляді.

БИРЮЧИНА ЗВИЧАЙНА / Ligustrum vulgare L. Сімейство маслинові — Oleaceae. Народна назва: вовчі ягоди. Опис. Чагарник з супротивним короткочерешковимі ланцетовим блискучим листям і білими запашними квітками, зібраними в стислі кисті. Віночок сростнолепестний, з чотирьохроздільним відгином, тичинок дві, товкач з верхньою зав'яззю, чашка чотирьохзубчаста. Плід — чорна овальна ягода. Висота 2—3 м. Час цвітіння липень. Поширення. Зустрічається в південній і південно-західній смузі європейській частині країни, на Кавказі. Місцепроживання. Зростає по узліссях лісів між чагарниками і розповсюджується в парках і садах. Вживана частина. Листя, квітки, плоди. Час збирання. Квітки і листя збирають в червні, плоди — у вересні. Хімічний склад. Вивчений недостатньо. Відомо, що листя і квітки містять лігустрін і багато дубильних речовин. Вживання. Водний настій і відвар квіток і листя застосовують при цинзі, проносах, лихоманці і вживають для полоскань при запальних процесах у порожнині рота. Плоди застосовують як послаблюючий засіб. Волчник звичайний, вовче лико, волчеягодник, вовчі ягоди - Daphne mezereum L. Малогіллястий прямостоячий чагарник заввишки 50-150 см, з красивими, яскраво-червоними ягодами. Гілки прутьевідниє з сірою корою, усіяною маленькими бурими крапками. Листя скупчене на кінцях гілок, оберненояйцевидні або довгасто-ланцетові, до підстави що поступово звужуються в черешок. Квітки рожеві, сидячі в пазухах торішнього листя, запашні у порожнині рота. Плоди застосовують як послаблюючий засіб. Волчник звичайний, вовче лико, волчеягодник, вовчі ягоди - Daphne mezereum L. Малогіллястий прямостоячий чагарник заввишки 50-150 см, з красивими, яскраво-червоними ягодами. Гілки прутьевідниє з сірою корою, усіяною маленькими бурими крапками. Листя скупчене на кінцях гілок, оберненояйцевидні або довгасто-ланцетові, до підстави що поступово звужуються в черешок. Квітки рожеві, сидячі в пазухах торішнього листя, запашні, з'являються ранньою навесні до розпускання листя. Оцвітина простій, циліндровий, з чотирилопатевим відгином, 6-8 мм завдовжки. Тичинок 8. Зав'язь верхня з коротким стовпчиком і голівчатим рильцем. Плід - червона кістянка овальної форми з темною бурою, блискучою кісточкою. Квітне в першій для травня половині червня. Заготовляють у волчеягодника кору навесні здираючи її смужками, а також плоди в період повної зрілості. Кору висушують на відкритому повітрі, в тіні або в провітрюваних приміщеннях, маючи в своєму розпорядженні внутрішню поверхню назовні і стежачи за тим, щоб смужки кори не склеювалися між собою. Ягоди висушують в печах при невисокій температурі. При роботі з сировиною слід дотримувати запобіжні засоби, оскільки всі частини сильно отруйні, особливо ягода і кора. При поїданні ягід рослини нерідкі випадки отруєння, особливо серед дітей (Землінський, 1958). Отруйними початками рослини є глікозид дафнін і особливо смола мезерін, що міститься в корі. Пил рослини викликає сильне роздратування слизистих оболонок, що супроводиться запальними процесами (Гусинін, 1982). При поїданні ягід спостерігаються сильне паління в ротовій порожнині, запалення горла; 10-15 ягід є смертельною дозою для дітей. Смерть від ягід волчника супроводиться судомами і кривавим проносом. Протиотрута - ковтання льоду, морфій, слизисті відвари. Кора, окрім дафніну (7-гликозидо-7, 8-діоксикумаріна), містить також умбеліферон, фенологлікозід, дафнозід, мезерін , що є жовто-бурою їдкою смолою, фарбувальне речовину. У плодах знайдено ефірне масло, гіркі і фарбувальні речовини, речовину, подібну до дафніну, - коккогнін, жир, білкові і інші речовини; у насінні - жирне масло і сліди алкалоїдів. Спиртова настоянка кори у минулому застосовувалася як зовнішній засіб при ревматизмі, невралгіях, ішіасі і радикуліті, подагрі, паралічах, пухлинах і наривах, при діатезі. При неправильному вживанні препарат викликає опіки, що супроводяться запальним станом шкіри, а при вживанні - виразка слизової оболонки. У клініці професора Булатова отримані обнадійливі результати при лікуванні ягодами волчника тромбофлебіту (Гаммерман з соавт., 1970).

Цікаві статті з розділу

Ліс як об'єкт правової охорони
В Україні прийнято чимало нормативно правових актів щодо використання лісових ресурсів та цінних властивостей лісу, а також щодо його охорони. На жаль на практиці застосування цієї норматив ...

Атомна енергетика та її вплив на довкілля
На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов'язана з навколишнім світом. Але з тих пір як з'явилося високоіндустріальне суспільство, небезпечне втручання людини в природу різко підси ...

Екологічно чисті ліки. Вимоги до їх виробництва
На мій запит у пошуковому ресурсі мережі Internet про якість сучасних ліків в Україні з'явилося майже 80 тисяч невтішних посилань від "Усі хвороби від... ліків"(газета "День&q ...