Чорнобильська катастрофа та її наслідки для України

Перші три роки (1986-1988)

були сповнені героїзму і консолідації всього суспільства навколо Чорнобильської трагедії. Ліквідація наслідків аварії на цьому етапі мало чим відрізнялася від подолання наслідків ядерної війни. Регулярні війська і резервісти потрапили в умови, максимально наближені до бойових. Для запобігання поширення радіоактивності за межі зруйнованого реактора і майданчику ЧАЕС тисячі солдат, військових будівельників, дозиметристів, спеціалістів працювали в абсолютно непридатних з огляду на сьогоднішній день умовах праці. Багато вкрай небезпечних радіоактивних матеріалів, що входили до складу реактора і були викинуті з шахти реактора в момент вибуху, знаходилося поблизу зруйнованого енергоблоку. Майже все це повернули назад, в зруйнований блок. Що за допомогою людей, що за допомогою керованих по радіо бульдозерів. Вже 27 листопада 1986 року, через півроку після вибуху реактора, фактично повністю зруйнований енергоблок №4 був перетворений на саркофаг, або офіційно об’єкт “Укриття”. В середині його зараз знаходиться в тридцять разів більше радіонуклідів, ніж тих, що спричинили Чорнобильську трагедію. Саркофаг назавжди став символом подолання Чорнобильської катастрофи і одночасно синонімом краху атомної енергетики. Майже в усіх країнах світу атомні програми були згорнуті, або відкладені на невизначений час.

Але в перші три роки одночасно із саркофагом у повторну експлуатацію були пущені енергоблоки №1 і №2, а ще через рік – і енергоблок №3. На ЧАЕС почалося нове життя, практично повністю змінився персонал станції. Було збудоване нове місто для працівників ЧАЕС – місто енергетиків Славутич, на порядку денному стояло завершення будівництва третьої черги ЧАЕС у складі ще двох енергоблоків. Разом з тим реалізовувалися інженерно-технічні роботи по ліквідації наслідків катастрофи. Найбільш небезпечні джерела радіації були тимчасово локалізовані у сотнях так званих могильників, а фахівці вже почали проектувати величезний за своїми масштабами комплекс виробництв під кодовою назвою “Вектор” для цілеспрямованого і остаточного закінчення ліквідації технічних наслідків аварії впродовж п’яти років. В зоні відчуження було створено потужне науково-виробниче об’єднання “Прип’ять”, здатне практично виконати всі заплановані роботи. Спеціалісти з усіх куточків Радянського Союзу розгорнули безпрецедентні наукові дослідження на ЧАЕС, об’єкті “Укриття”, практично на всій території зони відчуження. Суспільство, виховане на прикладах самопожертвування і принципах верховенства державної власності над життям окремої людини всіляко підтримувало героїв-чорнобильців.

Наступні три роки (1989-1991)

були роками очищення, коли всі шукали правду про Чорнобиль і відповідь на питання “хто винен?”. Питання “що робити” на порядку денному не стояло. Правду знайшли в тому, що призвела до катастрофи соціалістична система, а винуватий в усьому Радянський Союз. Тому Радянський Союз розпався, а світ продовжував думати, що Чорнобильська АЕС розташована в Росії. Це був час переоцінки духовних цінностей, сповнений надій, час народження і час зростання. Час нескінченних мітингів і громадських слухань. Суспільство в Україні значною мірою сприймало Чорнобильську АЕС як винуватицю трагедії і розділилося на дві частини. Одна частина досить виважено відносилася до атомної енергетики взагалі і до продовження експлуатації ЧАЕС зокрема. Друга частина, лідером якої став зелений рух, категорично вимагала не тільки зупинки ЧАЕС, але і усіх інших АЕС України. Між цими двома частинами був народ. В 1990 році Верховна рада України приймає рішення про зупинку ЧАЕС у 1995 році. Були прийняті Закони, які хоча і були спрямовані виключно на соціальний захист населення, але по суті означали капітуляцію держави в боротьбі з наслідками катастрофи, бо узаконили спосіб життя в умовах радіаційної небезпеки практично всієї нації. Наприкінці 1991 року був створений так званий Чорнобильський фонд як складова частина державного бюджету для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення. Починаючи з 1992 року вказані роботи фінансуються з цього фонду.

Цікаві статті з розділу

Функціонально-просторовий аналіз стану й розвитку регіональної екомережі в контексті збалансованого розвитку (на прикладі агросфери Поділля)
Дисертацією є рукопис Робота виконана у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Науковий консультант: док ...

Екологічні проблеми сучасного суспільства
Змістовні орієнтири нашого життя забезпечує філософія, а нашій культурі - самопізнання. Справедливо, що істинна філософія є духовною квінтесенцією епохи, живою душею культури. Звичайно, соціальні джер ...

Екологічний стан Ємільчинського району Житомирської області
На Землі скорочуються ареали і знижується чисельність багатьох видів живих організмів. Багато з них зникає через діяльність людини. У природи ми беремо все необхідне для нашого життя. Ал ...