Умовні позначення

ля яких виконуються нерівність М/ГДК*Нср > 0,01 при Н <10, підлягають контролю.

Як видно з таблиці таких речовин немає.

Однак, з огляду на вимоги "Типової інструкції по організації системи контролю промислових скидів в атмосферу в галузях промисловості", у число обов'язково контрольованих речовин повинні входити: ангідрид сірчистий, вуглецю оксид, азоту діоксид.

Для визначення періодичності контролю визначається категорія джерел викидів.

До першої категорії відносяться джерела, для яких См/ГДК > 0,5 виконується нерівність М/ГДК * Нср > 0,01 при Н > 10 м. або М/ГДК > 0,1 при Н < 10 м.

Джерел викидів 1-й категорії немає. Існуюче джерело викиду відноситься до другої категорії і повинно контролюватися епізодично.

Контроль фактичного забруднення атмосферного повітря на спеціально обраних контрольних крапках рекомендується проводити силами санітарно-гігієнічної лабораторії міський СЭС.

Згідно приведених розрахунків по розсіюванню викиди шкідливих речовин у приземному шарі не будуть перевищувати 0,5 ГДК по всіх інгредієнтах.

Але у випадку особливо несприятливих метеорологічних умов, про що оповіщає метеослужба, керівництвом пункту вулканізації повинні бути прийняті заходи для зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Результати розрахунків показують, що викиди в навколишнє середовище і їхній вплив на навколишнє середовище носять локальний характер і забезпечують задовільний стан навколишнього середовища на площадці підприємства, а також за межами нормативної санітарно-захисної зони.

Відповідно до виконаних оцінок станція вулканізації і заміни олій по вул. Дерев'янко в м. Харкові забезпечить якість атмосферного повітря в межах санітарних норм.

7 Аналіз впливу викидів станції (в атмосферу) на біоту і медико-екологічну безпеку

Основними інгредієнтами, що викидаються в атмосферу пунктом вулканізації і заміни олій, є: вуглецю оксид, азоту діоксид, ангідрид сірчистий, бенз (а) пирен, сажа, гексан, свинець.

Азоту діоксид

Бурий газ з задушливим запахом.

Відчуття запаху і невеликого роздратування в роті і зеві спостерігається при 0,008 мг/л, а іноді - при 0,0002 мг/л; максимальна невідчутна концентрація - 0,00014 мг/л.

Патологічні зміни при отруєнні людини, особливо в органах подиху, повнокров'я і набряк слизуватих оболонок дихальних шляхів, набряк легень, мозаїчно розташовані ділянки емфіземи, ателектазу, крововиливу, розривши альвеол. Інші внутрішні органи повнокровні, з легкими крововиливами.

У людей, що працюють при 0,0008 - 0,005 мг/л близько 3-5 років виявлені запальні зміни слизуватої оболонки ясні, хронічні бронхіти, емфізема легень, пневмосклероз, ускладнений астмоидними приступами, тенденція до традикардії і гіпотонії; збільшення змісту гемоглобіну й еритроцитів, прискорення згортання крові й ін.

Гексан

Безбарвна рідина з характерним запахом, входить до складу рідких моторних палив.

Короткочасне вдихання гексана у високих концентраціях викликає наркоз. При концентрації 5400 мг/м3, що діяла в плині 10 хв, відзначені головний біль, запаморочення, нудота, блювота, психічні порушення, утрати свідомості, зупинка подиху.

Хронічні порушення. Морфологічні зміни в периферійній нервовій системі обумовлювали моторні і сенсорні порушення, що спочатку виявлялися порушеннями чутливості (відчуття холоду в ногах), потім приєднувалися м'язова слабість, біль у ногах, легка стомлюваність при ходьбі. Об'єктивні ознаки: зниження м'язового тонусу, атрофія м'язів і т.д. Симптоми поразки часто носять симетричний характер по типі "панчохи-рукавички". Відзначаються скарги на сонливість, запаморочення, головну голоту, слабість. У важких випадках наставав параліч ніг, а іноді і рук.

Функціональні порушення прогресують у плині 2-3 місяців після припинення контакту з гексаном. Відновлення протікає довгостроково; навіть через рік після виключення контакту з гексаном частина хворих продовжує скаржитися на стомлюваність, болі і м'язову слабість у кінцівках.

Місцева дія. Гексан дратує слизувату оболонку очей. У робітників, що мають виробничий контакт із гексаном, шкіра на дистальних ділянках стає грубої, шорсткуватої, холодної, еритоматозної. Розвивається слабка анемія, що виліковується в стаціонарних умовах.

Сірчистий ангідрид

Дратує дихальні шляхи викликаючи спазм бронхів і збільшення опору дихальних шляхів. При впливі сірчистого ангідриду у виді аерозоля, що утвориться при туманах і підвищеній вологості повітря, що дратує ефект сильніше. Волога поверхня слизуватих поглинає сірчистий ангідрид, потім послідовно утворяться сірчиста кислота і сірчана кислота. Загальна дія полягає в порушенні вуглеводного і білкового обміну; гноблення окисних процесів у головному мозку, печінці, селезінці, м'язах; гальмуванні окисного дезамінування амінокислот і окислювання піровиноградної кислоти; зниження змісту вітамінів В1 і С и т.д. Дратує кровотворні органи. Сприяє утворенню метилоглобину; збільшує виділення із сечею копроффірина і бисульфитзв'язанbх з'єднань; викликає зміни в ендокринних органах; кісткової тканини; порушує генеративну функцію. Токсичність різко зростає при одночасному впливі ангідриду сірчистого і вуглецю оксид.

Цікаві статті з розділу

Природоохоронні території
В своїй курсові роботі я хочу розглянути, на мою думку, глобальне питання всього людства - природоохоронні території. Для збереження природи створюють заповідні території. Вони належать дер ...

Інтродуценти північноамериканської дендрофлори
Актуальність. Місто - це антропогенна екосистема, що являє собою концентроване розміщення промислових і побутових споруд, та населення, яке знаходиться на його території. На відміну від сіл ...

Оцінка екологічної безпеки території Харківської області та виявлення факторів ризику
Вихідні дані Область Донецька Найменування НХР Хлор Відстань від населеного пункту - Ємнос ...