Матеріали і методика досліджень

Дисертаційні дослідження базувалися на системно-синергетичному, екосистемному i ландшафтно-екологічному підходах.

Із методів дослідження застосовано літературно-аналітичний, системно-структурний, теоретичного узагальнення, порівняльний, експертний, картографічний, математико-статистичний, ретроспективного аналізу та польових досліджень. Розробка схеми електронного збору й зберігання інформації ґрунтується на основі баз даних у форматі Microsoft Access. Для укладання карт у якості базового обрано програмний комплекс ArcView.

В основу роботи покладені матеріали польових досліджень, проведених автором впродовж 1999-2011 рр. на території Поділля. Основою для проведення дослідження території регіону був збір, первинна обробка і систематизація інформації, одержаної в результаті польових досліджень (вибір модельних районів на ключових ділянках), а також з фондових і літературних джерел (текстових і картографічних матеріалів, архівних, літописних). Отримані матеріали включають геоботанічні описи, аналіз фітоценотичного матеріалу проводився в межах природно-заповідних об’єктів і територій (ПЗОіТ) і найменш антропогенно порушених фітоценозів за загальноприйнятими методиками (Ярошенко, 1961, Шенников, 1964).

Конспект природної флори вищих судинних рослин (ВСР) Поділля складений на основі архівних і гербарних даних, картографічних і літературних джерел, польових досліджень з подальшою критично-системною обробкою зібраного матеріалу. Опрацьовані матеріали національного Гербарію України (Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАНУ), гербарні фонди Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України, Кременецького ботанічного саду. Конспект флори включає 1962 види. Номенклатура таксонів ВСР відповідає “Флоре европейской части СССР” (1964-1980), “Определителю высших растений Украины” (1987) та подана за системою S.L. Mosyakin, M.M. Fedoronchuk (1999), наведеною в “Vascular plants of Ukraine”. Біоморфологічний аналіз флори регіону оцінювався за системою життєвих форм, розробленою В.М. Голубєвим (1972). Для хорологічної характеристики флори використана система географічних елементів на зональній основі за принципами, що викладені в роботах О.А. Гроссгейма (1936), Ю.Д. Клеопова (1938, 1990), А.М. Окснера (1940-1942), М.Ф. Макаревич (1963). Встановлення регіональних типів ареалів проводилося на основі підходів Г. Мойзеля (Mousel, Jager, Weinert, 1965; Rothaler, 1976) з деякими доповненнями (Лавренко, 1940; Тахтаджян, 1978). Фіторізноманітність, яку можна оцінити в межах таксона чи певної території, являє собою центральний автотрофний блок, що тісніше пов’язаний цією територією, ніж комплекси тваринного світу (Юрцев, 1998). Власне фіторізноманітність передбачала аналіз таксономічної (на рівні споріднених груп) і типологічної (за різними категоріями ознак - географічних, екологічних, ценобіотичних) різноманітності. Фітохорологічна різноманітність включає виділення фітобіоти в просторі на певному територіальному рівні. Для її оцінки використано комплексний підхід.

У системі оцінювання стану біотичних параметрів довкілля важлива роль належить польовій індикації певних ознак компонентів екосистем чи ландшафтів з метою подальшого вивчення інтегральних показників. Індикація стану довкілля проводилась дистанційними і контактними методами, доповнювалась картографічними і лабораторними даними на рівні кризового, фонового чи базового моніторингу. Об’єктами польового дослідження (фітоіндикації) є біогеоценоти-чний покрив і його компоненти. Інформація про них надходить в результаті оцінювання стану рослин чи фітоценозів на організмовому, популяційному, ценотичному і біогеоценотичному рівнях. Використовуючи метод фітоіндикації, проаналізувано зміни флористичного складу, біометричних показників, хорології, проективного покриву, зменшення структурної неоднорідності за рахунок змен-шення видової різноманітності. Враховуючи роль зміни природних екологічних чинників та ступінь диференціації фітобіоти, була проведена екологічна характеристика синтаксонів рослинності методом фітоіндикації. Для встановле-ння закономірностей розподілу рослинних угруповань залежно від ґрунтово-гідрологічних умов і рельєфу використано метод закладання еколого-ценотичних профілів (Полевая геоботаника, 1964). За матеріалами аерофотозйомки встановлено зміни біогеоценотичного покриву регіону, її тематичну обробку, польову перевірку. Під час обробки матеріалів створено комп’ютерний банк даних із флори і рослинності Поділля, що включає 1962 види.

Цікаві статті з розділу

Техногенні катастрофи, як фактор загрози біорізноманіттю
П`ять тисячоліть тому, коли з'явились перші міські поселення, почала формуватися і техносфера — сфера, яка містить штучні технічні споруди на Землі. Звичайно, тоді це були тільки елементи т ...

Екологія водосховищ
Режим річкового стоку характеризується значною нерівномірністю і знаходиться в різкому протиріччі з режимом його споживання більшістю галузей народного господарства. З усіх можливих засобів ...

Оцінка стану заповідної справи в Рівненській області
Вагоме місце у відновленні природи в нашій країні відведене розвитку природно-заповідного фонду як складової частини реалізації стратегії гармонійного розвитку суспільства. Після введення в дію у 1992 ...