Методи екологічного права
Екологічне право взаємопов'язане з іншими галузями права і може бути реалізоване тільки в такій взаємодії. В цьому проявляється єдність як правової системи в цілому, так і екологічного права зокрема. Так, норми лісового права встановлюють порядок заготівлі деревини на корені. Плата ж за використання лісових ресурсів передбачена нормами загальної частини, які встановлюють порядок стягнення та нормативи платежів за використання природних ресурсів.
Еколого-правові норми регулюють порядок використання природних ресурсів, порядок розміщення відходів у навколишньому природному середовищі та визначають конкретний перелік екологічних правопорушень. Санкції ж за екологічні правопорушення містяться в адміністративному та кримінальному законодавстві.
В Україні до 1982 р. діяв Адміністративний кодекс 1928 р., від якого залишились чинними трохи більше десятка статей. А прийнятий 1982 р. Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення важко віднести до вершин правотворчої праці. Зокрема, розділ про правопорушення в галузі охорони та використання природних ресурсів відзначався недосконалістю та відсутністю системного підходу ще з часу прийняття цього законодавчого акта.
На даний момент ми ще не готові до розроблення комплексного законодавчого акта, який охопив би всі напрями адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, і цілком нормальним тут є використання наробок інших галузей юридичної науки. Наприклад, зрозуміло, що в рамках еколого-правової науки можна більш повно сформулювати всі склади адміністративних еколого-правових порушень, які потім будуть додатково включені в адміністративний кодекс.
Висновок
Отже, екологічне право характеризується надзвичайною інтенсивністю розвитку. У своєму історичному розвитку, воно подолало багато періодів. У перший період охорона природи в основному зводилася до охорони лісів і тваринного світу, зокрема від браконьєрства, до розвитку системи заповідників. У 19 столітті виникають акти, що регулюють охорону вод і атмосферного повітря при розміщенні промислових підприємств, розвиваються норми про кримінальну відповідальність за недотримання цих актів. На початку 20 століття обговорюється питання про створення спеціального органу з контролю за виконанням правил охорони природи при Академії наук або міністерстві освіти, розробляється проект Закону про охорону природи. У радянський період ставлення законодавця змінювалося від природоресурсового до природоохоронного, екологічному підходу у правотворчості. Кінець 80-х характеризується прийняттям найважливіших рішень у сфері державної екологічної політики. На сучасному етапі законодавець прагне оновити багато застарілих актів, наприклад законодавство про надра та ін Екологічне законодавство стало інтенсивніше розвивається, і було прийнято багато нових законів регулюють екологічні правовідносини. За два-три десятиліття створюється різноманітне і детальне регулювання, масив різних гірше або краще узгоджених між собою норм: від заповідної справи до обмежень на виробництво пакувальних матеріалів, від охорони рідкісних рослин до конституційного права кожного на сприятливе навколишнє середовище. Показовою в цьому плані і законотворча діяльність починаючи з 1995 р. Тільки на федеральному рівні були прийняті десятки законодавчих актів, в тому числі найважливіші спеціальні екологічні закони - про екологічну експертизу, генно-інженерної діяльності, радіаційної безпеки, про використання атомної енергії, про відходи виробництва та споживання і багато інших. Обговорюється питання про систематизацію екологічного законодавства.
Отже, особливість екологічного права як самостійної, комплексної галузі визначається тим, що воно включає земельне, водне, лісове, гірниче, фауністичне, флористичне, атмосфероохоронне, заповідне законодавство, які або вже сформувалися в окремі галузі права (земельне, водне, лісове, гірниче), або ж існують як галузі законодавства, але процес їх формування в галузі права триває.
Комплексний характер екологічного права виражається не тільки в тому, що воно об'єднує зазначені вище галузі права, а й включає цілий блок законодавства, яке регулює відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Екологічне право об'єднує правові норми, які регулюють правовідносини на основі спільного предмета правового регулювання.
Цікаві статті з розділу
Система контролю забруднення
З появою людей на Землі
почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у
біосфері, почалася трагедія біосфери. Людство, розростаючись чисельно і
розповсюджуючись ...
Екологічні та абіотичні фактори
Термін "екологія" на сучасному етапі розвитку суспільства є
широко відомим і загальновживаним. На початку минулого століття його знали лише
вчені-біологи, а в 60-ті роки виник екол ...
Моделювання і прогнозування стану водного об’єкта внаслідок антропогенного впливу
У світі все живе пов'язане з водою і значною мірою складається з води.
Академік В.І. Вернадський зазначав, що "вода стоїть осібно в історії нашої
планети, не має природного тіла, яке мо ...