Охорона навколишнього природного середовища й екологічна безпека

Водночас під екологічною безпекою розуміють сукупність дій, станів і процесів, які прямо чи опосередковано не призводять до життєво важливих збитків (або загроз таких збитків) природному середовищу, окремим людям і людству взагалі. Вона вбирає також комплекс станів, явищ і дій, що забезпечують екологічний баланс на Землі й у будь-яких її регіонах на рівні, до якого фізично, соціально-економічно, технологічно й політично готове (може без серйозних збитків адаптуватися) людство.

Екологічна безпека може бути розглянута в глобальних, регіональних, локальних та умовно точкових рамках, у тому числі у межах держав чи якихось їхніх підрозділів. Фактично вона характеризує геосистеми (екосистеми) різного ієрархічного рангу - від біогеоценозів (агро-, урбоценозів) до біосфери в цілому. Екологічна безпека обмежена в часі й розмірами акцій, що проводяться в її рамках: короткочасна дія може бути порівняно безпечною, а довготривала - небезпечною; зміни в локальних рамках - майже не шкідливими, а широкомасштабні - фатальними. Сила впливу іноді може не мати вирішального значення для багатьох факторів (наприклад, вплив деяких пестицидів, біологічних агентів), практично не має нижньої безпечної межі концентрації (ГДК дорівнює нулю), особливо при довготривалій дії можуть не реагувати теперішні покоління, але страждатимуть їхні нащадки.

Визнання екологічної безпеки як невід'ємного атрибута соціального розвитку вимагає докорінної зміни принципів сучасної цивілізації, бачення їх в екологічному ракурсі. Формулювання головних настанов політики екологічної безпеки та поліпшення стану навколишнього середовища має ґрунтуватися на результатах міждисциплінарних наукових досліджень відносин природи й суспільства та можливості комплексного вирішення проблем збереження й захисту природного середовища.

Для успішного розв'язання екологічних проблем необхідно:

1) вдосконалити структуру виробничих комплексів через підвищення питомої ваги виробництва з високим рівнем екологічності;

2) здійснити перехід до нових технологічних процесів, що сприятимуть комплексному й повному використанню природних ресурсів;

3) поліпшити методи очищення й утилізації шкідливих відходів і викидів;

4) створити підприємства екологічної індустрії, що перероблятимуть відходи;

5) раціоналізувати використання природних ресурсів з метою охорони навколишнього середовища.

Підвалиною сучасної екологічної політики у світі є критерій екологічного ризику. Сутність його полягає в тому, що в навколишньому середовищі завжди існують фактори, які створюють той чи інший ступінь ризику для людини. Зовсім виключити цей ризик ми ніяк не зможемо, нам до снаги лише зменшити його.

Цікаві статті з розділу

Агроекологічний моніторинг грунтів
Актуальність теми: Багато пізніше, вже в XX столітті, в науці виник термін моніторинг для визначення системи цілеспрямованих повторних спостережень за одним або більше елементами навколишнього природ ...

Вплив двоокису сірки, двоокису азоту та неорганічного пилу на організм людини
Україна є однією з найбільших за територією, чисельністю населення та економічним потенціалом держав Європи. Станом на 2005 рік населення України становило 48 мільйонів осіб. На території У ...

Розробка системи очищення забрудненого газу промисловим підприємством
У данній дипломній роботі розглядається приватне підприємство «Гранд», що спеціалізується на виготовленні залізобетонних фасонних виробів (тротуарних плит, заборів, декоративних виробів та ...