Теоретичні і методологічні основи охорони природи

Господарська діяльність людини обумовлює істотні зміни в природі. Якщо не вживаються запобіжні заходи, то відбувається виснаження і руйнація природи. Уникнути цього можна тільки тоді, коли використання природи стане засобом її охорони. Це означає, що наукове природокористування має забезпечити повне задоволення потреб суспільства і одночасно зберігати і збагачувати природне середовище як джерело всіх матеріальних благ.

Предметом вивчення охорони природи як науки є:

а) природа як ресурс з соціально-політичного погляду та господарсько-економічної оцінки;

б) природа з погляду управління її розвитком та розширеним відтворенням її багатств у процесі використання;

в) природа як тонізуючий, рекреаційний та оздоровчий фактор;

г) природа як джерело естетичного і екологічного виховання;

д) природа як джерело наукового пізнання.

Охорона природи має розв'язувати проблему оптимізації взаємовідносин людини і природи: рекомендувати заходи, за яких буде завдано якнайменшої шкоди природі. Кожній природній зоні має відповідати певний спосіб природокористування, який зберігатиме можливість постійного використання природи. У цьому полягає основне завдання охорони природи як науки.

Теоретичною основою охорони природи є закони і взаємозв'язки, що діють у природі та в системі «природа - суспільство».

Охорона природи - комплексна наука, споріднена з іншими природничими науками, тому в ній поєднуються різні методи і прийоми досліджень.

Існуючі в природі загальні взаємозв'язки і взаємозалежності визначають основні правила і принципи охорони природи:

1. Охорона природи є історичною необхідністю, нехтування якою може викликати екологічні катастрофи і погіршення умов існування людства.

2. Природоохоронна робота є практичною галуззю, яка забезпечує економічні, здоров'єзберігаючі, естетичні і наукові потреби суспільства. Вона потребує глибокого наукового обґрунтування з філософських, соціальних, етичних і економічних позицій.

3. Природа охороняється в інтересах нинішніх і наступних поколінь людей; сучасне покоління повинне нести моральну і юридичну відповідальність за стан природи, що передається в спадок наступному поколінню.

4. Охорона природи забезпечує можливість прогресивного розвитку суспільства; нехтування природоохоронними заходами об'єктивно спрямовано проти інтересів суспільства.

5. Ефективне виконання завдань охорони природи потребує підкорення особистих і місцевих інтересів інтересам усього суспільства, а також інтересів однієї держави загальнолюдським інтересам.

6. Економічна ефективність заходів з охорони природи є важливим, але не єдиним критерієм їх доцільності, оскільки природоохоронні заходи, що не мають прямого економічного ефекту, задовольняють потреби людей в здоровому середовищі життя.

7. Тільки комплексна охорона природи як взаємопов'язане ціле забезпечить виконання природоохоронних завдань.

8. Охорона природи має бути неперервною, розвиватися в повній відповідності з характером та інтенсивністю впливу суспільства на природу.

9. Організація ефективної охорони природи потребує чіткого перспективного планування, що передбачає необхідність гармонійного розвитку системи охорони здоров'я, науки і культури.

10. Заходи з охорони природи повинні бути невід'ємною частиною робіт з її використання, стати найпершим обов'язком усіх природо користувачів.

11. Виконання всіх завдань охорони природи можливе лише при централізованому адміністративному і науковому керівництві природоохоронною роботою, природоохоронній пропаганді і залучення широкої громадськості до проведення практичних заходів.

12. Пропаганда повинна охоплювати всі верстви населення, починаючи з дошкільного віку, але особливо важливо її вести в колективах підприємств і установ, від яких у першу чергу залежить стан природи.

13. Для наукового обґрунтування заходів з охорони природи потрібні підготовлені кадри і спеціалізовані науково-дослідні установи, які будуть виконувати роботи з виявлення закономірностей взаємодії суспільства і природи, передбачення і моделювання наслідків цієї взаємодії, розробки ефективних заходів щодо попередження негативних змін природи.

14. У процесі розвитку суспільства охорона природи повинна неперервно розширюватися, удосконалюватися, мати глобальні масштаби, включаючи охорону космічного простору.

15. Охорона природи повинна поєднуватися з її планомірним і екологічно безпечним перетворенням в інтересах нинішнього і наступних поколінь людей.

16. При організації охорони природи слід виходити з науково обґрунтованого положення, що всі елементи природи мають або можуть мати в майбутньому позитивне значення для людини.

Правова охорона навколишнього природного середовища полягає в створенні, обґрунтуванні і застосуванні нормативних актів, якими визначаються як об'єкти охорони, так і заходи з її забезпечення. Ці заходи утворюють екологічне право, яке регулює відносини між природою і суспільством.

Цікаві статті з розділу

Характеристика екологічної ситуації в місті Запоріжжя
Головною задачею курсового проекту є визначення основних факторів впливу на навколишнє середовище природних та техногенних чинників. Визначити основні фізико-географічні процеси, які розвиваються на т ...

Проектування безвідходного виробництва з використанням біоконверсійних технологій утилізації відходів тваринництва
Біотехнологія – напрямок сучасної науки і техніки, головним завданням якого є використання біологічних процесів, систем і організмів в різних галузях людської діяльності (сільське господарс ...

Інтродуценти північноамериканської дендрофлори
Актуальність. Місто - це антропогенна екосистема, що являє собою концентроване розміщення промислових і побутових споруд, та населення, яке знаходиться на його території. На відміну від сіл ...