Важкі метали в екосистемах прісних водойм. Токсикологічна характеристика деяких важких металів

Лімітуючий показник шкідливості свинцю - санітарно-токсикологічний. ГДК свинцю становить 0,03 мг/дм3, ГДК у воді водойми, яка використовується в рибогосподарських цілях, - 0,1 мг/дм3.

ЦИНК

Попадає в природні води в результаті природних процесів руйнування і розчинення гірських порід та мінералів, а також із стічними водами гірничо-збагачувальних комбінатів та гальванічних цехів, виробництв пергаментного паперу, мінеральних фарб, віскозного волокна й ін.

У воді знаходиться в іонній формі або у формі мінеральних й органічних комплексів. Іноді зустрічається в нерозчинній формі: у вигляді гідроксида, карбонату, сульфіду й ін. Цинк відноситься до числа активних мікроелементів, що впливають на ріст і нормальний розвиток організмів. У той же час багато сполук цинку токсичні, насамперед його сульфат і хлорид.

ГДК Zn2+ складає 1 мг/дм3 (лімітуючий показник шкідливості - органолептичний), ГДК Zn2+ у воді водойми, яка використовується в рибогосподарських цілях, - 0,01 мг/дм3 (лімітуюча ознака шкідливості - токсикологічна).[7]

РТУТЬ

У поверхневі води сполуки ртуті надходять в результаті вилуговування порід у районі ртутних родовищ, в процесі розкладання водних організмів, що накопичують ртуть.

Значні кількості надходять у водні об'єкти зі стічними водами підприємств, що виробляють барвники, пестициди, фармацевтичні препарати, деякі вибухові речовини. Теплові електростанції, що працюють на вугіллі, викидають в атмосферу деяку кількість сполук ртуті, які в результаті мокрих і сухих випадінь потрапляють у водні об'єкти.

У поверхневих водах сполуки ртуті перебувають у розчиненому й нерозчинному станах. Співвідношення між ними залежить від хімічного складу води й значення РН. Нерозчинна ртуть являє собою сорбовані сполуки ртуті. Розчиненими формами є недисоційовані молекули, комплексні органічні й мінеральні сполуки.

Зниження концентрації розчинених сполук ртуті відбувається в результаті вилучення їх багатьма прісноводними організмами, що мають здатність накопичувати її в концентраціях, що у багато разів перевищують її вміст у воді, а також процесів адсорбції завислими речовинами і донними відкладеннями. Ртуть - типовий представник кумулятивних отрут.

Сполуки ртуті високотоксичні, насамперед через їх ліофільність і здатність більш ефективно взаємодіяти з елементами ферментативних систем організму. Вони вражають нервову систему людини, викликають зміни з боку слизової оболонки, порушення рухової функції й секреції шлунково-кишкового тракту, зміни в крові й ін. Бактеріальні процеси метилювання спрямовані на утворення метилртутних сполук, які у багато разів більш токсичні від мінеральних солей ртуті. Метилртутні сполуки накопичуються у рибі і можуть потрапляти в організм людини.

ГДК ртуті становить 0,0005 мг/дм3 (лімітуюча ознака шкідливості - санітарно-токсикологічна), ГДК у воді водойми, яка використовується в рибогосподарських цілях, - 0,0001 мг/дм3.[9]

Останні 50 років під впливом діяльності людини (широкомасштабні меліорації, хімізація сільського господарства, збільшення скидів стічних вод тощо) спостерігається суттєве забруднення водних об’єктів. Внаслідок зростання антропогенного навантаження погіршуються як кількісні, так і якісні показники поверхневих вод. До водойм надходять, крім всього, специфічні речовини токсичної дії, де в багатьох випадках першочерговий вплив мають важкі метали, які включаються в ланцюги живлення водойми. Дослідження Дніпродзержинського водосховища на кількість та динаміку коливань вмісту важких металів є проблемою, потребуючою подальшого вивчення.

Цікаві статті з розділу

Основні напрямки розвитку неоекології
Екологія як окремий розділ біологічної науки склалася наприкінці XIX ст. і розвивається швидкими темпами. Особливо значний інтерес до екології людське суспільство почало виявляти в середині ...

Структура, функціонування, зональність та механізми стійкості макроекосистем
Екосистеми за розміром поділяються на: мікроекосистеми, мезоекосистеми (ліс), макроекосистеми (континенти, океани), глобальна екосистема (біосфера). Біосфера - екосистема вищого рангу, що ...

Регіональні особливості природно-заповідного фонду Корюківського району
За останній час ПЗФ (природно-заповідний фонд) держави суттєво змінився, зокрема, більше ніж у двічі зросла його площа. Це сталося не тільки завдяки створенню багатьох нових об'єктів, в тому ...