Природно-заповідний фонд

Природно-заповідний фонд становить ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об’єкти які мають особливу наукову, естетичну, рекреаційну, природоохоронну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Правові засади створення екомережі в Україні були закладені ще в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища, де зазначено, що природні території та об'єкти, які підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України. Відносини, пов'язані з формуванням, збереженням і використанням екологічної мережі, регулюються Законами України «Про природно-заповідний фонд України», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ», «Про Червону книгу України», «Про охорону культурної спадщини», «Про планування та забудову територій», а також Земельним, Водним, Лісовим кодексами України, Кодексом «Про надра», міжнародним природоохоронним законодавством. Закон України «Про екологічну мережу» вперше був опублікований в 1992 році. Він складається з розділів, статей їх пунктів і підпунктів в яких викладено програму збереження, охорони і розбудови екологічної мережі. У зв’язку з цим законодавством України природо-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони відтворення і використання. Розглядається цей фонд як складова частина світової системи природи, території та об’єкти, що перебувають під особливою охороною.

Закон також складається з загальних положень та статей. У загальних положеннях визначені завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України, що є регулювання суспільних відносин щодо організації охорони і використання об’єктів природно-заповідного фонду.

До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об’єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, штучно створені об’єкти - ботанічні сади, дендропарки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Закон визначає форми власності на території та об’єкти природно-заповідного фонду, про правові засади функціонування територій та об’єктів природно-заповідного фонду, про охорону територій та об’єктів, що мають особливу наукову, естетичну, господарську, а також історично-культурну цінність, визначає основні засоби збереження територій природно-заповідного фонду.

Збереження встановлюється шляхом:

1) встановлення заповідного режиму;

) організації системи спостережень;

) додержання вимог щодо охорони територій;

) запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони.

5) здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони.

6) економічні засоби забезпечення організації і функціонування природно-заповідного фонду

Ефективна організація і функціонування природно-заповідного фонду забезпечуються на основі використання таких економічних засобів:

1) економічного обґрунтування організації та розвитку фонду

2) економічної оцінки територій

3) диференційованого вивчення джерел і нормативів фінансування

) надання відповідним підприємствам та організаціям, що забезпечують функціонування природно-заповідного фонду, податкових та інших пільг

5) компенсації у встановленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про природно-заповідний фонд

До природно-заповідного фонду також належать 4 категорії штучно створених об’єктів. Ботанічні сади призначені для акліматизації і розмноження рідкісних та типових видів місцевої, вітчизняної та іноземної флори шляхом створення ботанічних колекцій. З 20-ти ботанічних садів України найвідомішими та найбагатшими за видовим складом є Донецький, Нікітський та сади Харківського і Київського університетів. Дендрологічні парки створюються для збереження різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій у спеціально підготовлених умовах. Найдавніші та найвідоміші серед них - «Олександрія» (м. Біла Церква, Київська область), «Софіївка» (м. Умань, Черкаська область), «Тростянець» (Чернігівська область). Визначні та цінні зразки паркового будівництва оголошуються парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва. Дуже часто вони поєднуються з палацами (Алупкінський парк у Криму, Підгорецький у Львівській області, Качанівський у Сумській області та ін.). Більшість з них створені у невеликих містечках і селах. В Україні є 13 зоологічних парків, найбільші з яких - в заповіднику «Асканія-Нова», Київський, Миколаївський.

Цікаві статті з розділу

Структура, функціонування, зональність та механізми стійкості макроекосистем
Екосистеми за розміром поділяються на: мікроекосистеми, мезоекосистеми (ліс), макроекосистеми (континенти, океани), глобальна екосистема (біосфера). Біосфера - екосистема вищого рангу, що ...

Виснаження та деградація ґрунтових ресурсів
Земельний фактор, як і повітря, вода, біосфера, сонячна енергія, є найважливішою складовою навколишнього природного середовища. Земна твердінь (суходіл) виконує значну кількість необхідних і ...

Екологічна проблема Дніпра
Вода є незамінною складовою існування і розвитку життя на Землі. Легка доступність води для більшості людей призвела до того, що на неї почали дивитися як на невичерпний дар природи. Однак ...