Природно-заповідний фонд

Природно-заповідний фонд становить ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об’єкти які мають особливу наукову, естетичну, рекреаційну, природоохоронну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Правові засади створення екомережі в Україні були закладені ще в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища, де зазначено, що природні території та об'єкти, які підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України. Відносини, пов'язані з формуванням, збереженням і використанням екологічної мережі, регулюються Законами України «Про природно-заповідний фонд України», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ», «Про Червону книгу України», «Про охорону культурної спадщини», «Про планування та забудову територій», а також Земельним, Водним, Лісовим кодексами України, Кодексом «Про надра», міжнародним природоохоронним законодавством. Закон України «Про екологічну мережу» вперше був опублікований в 1992 році. Він складається з розділів, статей їх пунктів і підпунктів в яких викладено програму збереження, охорони і розбудови екологічної мережі. У зв’язку з цим законодавством України природо-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони відтворення і використання. Розглядається цей фонд як складова частина світової системи природи, території та об’єкти, що перебувають під особливою охороною.

Закон також складається з загальних положень та статей. У загальних положеннях визначені завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України, що є регулювання суспільних відносин щодо організації охорони і використання об’єктів природно-заповідного фонду.

До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об’єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, штучно створені об’єкти - ботанічні сади, дендропарки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Закон визначає форми власності на території та об’єкти природно-заповідного фонду, про правові засади функціонування територій та об’єктів природно-заповідного фонду, про охорону територій та об’єктів, що мають особливу наукову, естетичну, господарську, а також історично-культурну цінність, визначає основні засоби збереження територій природно-заповідного фонду.

Збереження встановлюється шляхом:

1) встановлення заповідного режиму;

) організації системи спостережень;

) додержання вимог щодо охорони територій;

) запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони.

5) здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони.

6) економічні засоби забезпечення організації і функціонування природно-заповідного фонду

Ефективна організація і функціонування природно-заповідного фонду забезпечуються на основі використання таких економічних засобів:

1) економічного обґрунтування організації та розвитку фонду

2) економічної оцінки територій

3) диференційованого вивчення джерел і нормативів фінансування

) надання відповідним підприємствам та організаціям, що забезпечують функціонування природно-заповідного фонду, податкових та інших пільг

5) компенсації у встановленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про природно-заповідний фонд

До природно-заповідного фонду також належать 4 категорії штучно створених об’єктів. Ботанічні сади призначені для акліматизації і розмноження рідкісних та типових видів місцевої, вітчизняної та іноземної флори шляхом створення ботанічних колекцій. З 20-ти ботанічних садів України найвідомішими та найбагатшими за видовим складом є Донецький, Нікітський та сади Харківського і Київського університетів. Дендрологічні парки створюються для збереження різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій у спеціально підготовлених умовах. Найдавніші та найвідоміші серед них - «Олександрія» (м. Біла Церква, Київська область), «Софіївка» (м. Умань, Черкаська область), «Тростянець» (Чернігівська область). Визначні та цінні зразки паркового будівництва оголошуються парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва. Дуже часто вони поєднуються з палацами (Алупкінський парк у Криму, Підгорецький у Львівській області, Качанівський у Сумській області та ін.). Більшість з них створені у невеликих містечках і селах. В Україні є 13 зоологічних парків, найбільші з яких - в заповіднику «Асканія-Нова», Київський, Миколаївський.

Цікаві статті з розділу

Роль лісу в екологічній стабілізації ландшафтів
Біорізноманітність України є її національним багатством. Особливості географічного положення України рельєф, клімат та історичний розвиток зумовили формування на її території багатої рослин ...

Екологічний рух світовий досвід та українські реалії
Актуальність теми дослідження проблем екологічної політики України на сучасному етапі зумовлена об’єктивними потребами національного розвитку, імперативами сучасної світової глобалізації та ...

Охорона вод басейну р. Інгулець від впливу ГЗК
Загально відомий факт, що основою народногосподарського комплексу Кривбасу є залізорудна промисловість, яка базується на одному з найбільших у світі родовищ залізної руди. В промисловий комп ...