Досвід протирадіаційного захисту військовослужбовців під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Внесок військовослужбовців у ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС без перебільшення можна назвати вирішальним. Найбільш небезпечні в інженерному і радіаційному відношенні роботи на аварійній ЧАЕС були виконані саме військовими ліквідаторами,однак жодного випадку гострої променевої хвороби у цьому майже 300-тисячному контингенті офіційно не зареєстровано.

Навіть за умов значного підвищення безпеки ядерних та радіаційних технологій значне їх поширення і можливі акти тероризму залишають актуальними проблеми аварійного реагування у сфері використання ядерної енергії.

Проте унікальний досвід організації і забезпечення протирадіаційного захисту військових ліквідаторів в умовах великомасштабної радіаційної аварії донині не вивчено і, відповідно, належним чином не враховано.

Одним з перших підпали під дію іонізуючого випромінювання в наслідок аварії на ЧАЕС разом з персоналом ЧАЕС і цивільним населенням військовослужбовці чотирьох військових частин,дислокованих на момент аварії у 10-тикілометровій зоні.

У ще складніших умовах опинилася військово-інженерна частина,дислокована на залізничній станції Янів, що за півтора кілометри на захід від ЧАЕС. Командир частини через згадані причини практично самостійно прийняв рішення на евакуацію військовослужбовців і членів їхніх сімей. Ця військова частина тричі змінила місце дислокації, аж поки була остаточно розформована. Максимальна доза опромінення військовослужбовців цієї частини оцінена на рівні 15 с3в.

Організація протирадіаційного захисту військовослужбовців цих частин і членів їхніх сімей ускладнювала ще й тим, що всі вони належали до різних видів і родів Збройних Сил, а окремі з них несли бойове чергування.

Військовослужбовці частин і закладів Київського військового округу у перші дні після аварії направлялися до 30-тикілометрової зони ЧАЕС у повсякденній формі одягу, без відповідного допуску до роботи в умовах радіаційного впливу, засобів захисту органів дихання, індивідуальних дозиметрів тощо.

До ліквідації аварії на ЧАЕС були залучені переважно військові частини й підрозділи Сухопутних військ,особовий склад яких у повсякденних умовах практично не мав справи з джерелами іонізуючого випромінювання(ДІВ),в яких було запроваджено систему протирадіаційного захисту військовослужбовців лише на воєнний час з властивими їй недоліками з точки зору вимог мирного часу.

Безпрецедентність масштабів Чорнобильської катастрофи, труднощі щодо прогнозування обсягу робіт з ліквідації її наслідків слугували основною причиною дискусії між командуванням Центрального військово-медичного управління МО СРСР, яке наполягало на встановленні нормативів опромінення військових ліквідаторів мирного часу, і начальником управління військ радіаційного, хімічного та біологічного (РХБ) захисту МО СРСР, який пропонував нормативи опромінення особового складу на воєнний час, тобто 50 рад.

З метою недопущення масового опромінення ліквідаторів у значних дозах у зоні аварії було введено добову дозу на рівні 2 Р. Цей захід практично унеможливив використання наявних у військових частинах розрахованих на нормативи воєнного часу засобів дозиметричного контролю,таких як ДКП-50А,з нижнім порогом чутливості 2 Р,не кажучи вже про індивідуальні дозиметри типу ИД-11 з нижнім порогом чутливості 10 сГр. Тому у Чорнобильському угрупуванні військ переважає розрахунковий і у кращому випадку груповий метод дозиметричного контролю. Розрахунковий метод-це коли доза оцінюється як добуток потужності дози у місці проведення робіт ,помноженої на час проведення цих робіт. У разі застосування групового методу один дозиметр видається на групу військовослужбовців,що виконують одне і те саме завдання у подібних радіаційно-гігієнічних умовах.

Загалом дози опромінення військових ліквідаторів відповідали радіаційно-гігієнічним умовам у місцях їх проведення.

Групу військових ліквідаторів з низькими дозами складають військовослужбовці,які безвиїзно перебували у сприятливих радіаційно-гігієнічних умовах місця постійної дислокації частини або прибували у частину у короткострокові відрядження для надання методичної допомоги чи перевірки стану справ(особливо у перші місяці після аварії).

На окрему увагу заслуговує протирадіаційний захист військовослужбовців при проведенні робіт з дезактивації даху 3 енергоблоку ЧАЕС, де рівні ɣ-випромінення сягали 1000 Р/год.[5,c.11-15]

Цікаві статті з розділу

Екологія водосховищ
Режим річкового стоку характеризується значною нерівномірністю і знаходиться в різкому протиріччі з режимом його споживання більшістю галузей народного господарства. З усіх можливих засобів ...

Фізико-географічна характеристика басейну
Сумська область розташована у північно - східній частині України. На півночі та сході межує з Брянською, Курською, та Бєлградською областями Росії, на південному сході - з Харківською, на півдні - ...

Структура, функціонування, зональність та механізми стійкості макроекосистем
Екосистеми за розміром поділяються на: мікроекосистеми, мезоекосистеми (ліс), макроекосистеми (континенти, океани), глобальна екосистема (біосфера). Біосфера - екосистема вищого рангу, що ...