Правове регулювання екологічних прав людини
У зв'язку з різким стрибком індустріального розвитку та економічного зростання в другій половині ХХ століття, переростання екологічних проблем на регіональних і національних рівних у планетарні, поставило під загрозу реальність існування людини. Занепокоєний світове співтовариство прийняло низку документів, присвячених закріпленню прав людини на використання природних ресурсів та здорове навколишнє середовище. До них, в першу чергу відносяться Стокгольмська Декларація принципів і План заходів з проблем навколишнього природного середовища, прийнята на конференції ООН 16 липня 1972, Віденська конвенція про охорону озонового шару, прийнята в 1985 р., та інші.
Права людини на використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища отримали своє визнання в документах міжнародних регіональних організацій (Гельсінська документ «Надії і проблеми часу перемін» від 10 липня 1992р., Конвенція про захист Чорного моря від забруднення від 2 квітня 1992р. Та ін) .
Безперечним досягненням більшості визнаних міжнародно-правових документів є закріплення природних прав людини на використання природних ресурсів та здорове навколишнє середовище.
Екологічна безпека населення є найбільш гуманним, шляхетним і відповідальним завданням екологічного законодавства, яке, перш за все, закріплює екологічні права населення, по-друге, гарантує їх реалізацію, по-третє, визначає правові, економічні та соціальні основи охорони навколишнього середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.
В Україні кожен громадянин має право на:
1) безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
2) участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та внесення пропозицій до господарських і державні органи, установи та організації цих питань;
3) участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;
4) здійсненні загального і спеціального використання природних ресурсів
5) об'єднання в громадські природоохоронні формування;
6) одержання у встановленому порядку повної і достовірної інформації про стан навколишнього середовища та його впливу на здоров'я населення;
7) участь у проведенні екологічної експертизи;
8) отримання екологічної освіти;
9) подання до суду позовів до державних органів, підприємствам, організаціям і громадянам про відшкодування шкоди його здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.
У правових актах закріплені так само обов'язки громадян України в галузі охорони навколишнього природного середовища. Громадяни зобов'язані: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього середовища; здійснювати діяльність щодо дотримання вимог законодавства, вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів і т.д.
Цікаві статті з розділу
Гідрометцентр як суб’єкт екологічного моніторингу
Комплексна лабораторія спостереження за природним середовищем (КЛНЗПС) Донецького центру гідрометеорології (ЦГМ) входить у склад базової системи моніторингу за забрудненням навколишнього середовища, з ...
Особливості фітоценозів Корецького лісництва Рівненського лісгоспу
Ліс регулює водний стік, пом’якшує клімат навколишнього середовища, водний
режим ґрунтів і, особливо, пасовищних земель, покращує погодні умови, захищає
поля від суховіїв, пилових бур, захищ ...
Глобальні катастрофи, як прояв соціогеоекологічної кризи
Вчення про біосферу останнім часом займає ключові
позиції в еволюційному вченні, оскільки природний відбір є головним
направляючим еволюційним фактором, що включає пристосування організмів д ...