Екологічні аспекти економічного розвитку
«Внесок» національного АПК у загальне забруднення поверхневих водойм нині коливається від 45 до 55 %. Великої шкоди завдають також різноманітні забруднення навколишнього середовища агрохімікатами та відходами тваринницьких галузей, підприємств харчової і переробної промисловості. Зазначений негативний вплив національного АПК нині посилюється, оскільки практично відсутні ефективний контроль за дотриманням чинного екологічного законодавства та дієві механізми регулювання природокористування і природоохоронної діяльності на селі [1].
Четверта група - це галузі, підприємства яких змінюють земну поверхню. Наслідком діяльності підприємств цієї групи галузей є великі площі порушених територій.
Гірничодобувні роботи впливають на природне середовище на дуже великій площі. Значні площі займають гірничі відвали (терикони), підземні розробки зумовлюють осідання та порушення земної поверхні. Видобуток залізної руди, сірки, калійних солей, кам'яного і бурого вугілля, сланців та інших копалин впливає на поширення карстових процесів, пов'язаних з водозменшенням.
У результаті цього утворюються антропогенні форми рельєфу, порушується водний баланс території, можливе велике пилоподібне забруднення.
Зниження споживчих якостей навколишнього середовища закономірно призводить до підвищення техногенного ризику, екологічних конфліктів, особливо в зонах радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи на ЧАЕС.
При високій насиченості території країни потенційно небезпечними підприємствами зони забруднення й ураження отруйними хімічними речовинами при підвищеному радіоактивному зараженні утворюють єдине техногенне поле діяння.
Особливістю екологічної політики в Україні є те, що прийняті нормативи якості води, повітря, ґрунтів не відображають процесів, які відбуваються в навколишньому природному середовищі під впливом антропогенної діяльності. Використання показників граничнодопустимих концентрацій (ГДК) для оцінки рівня забруднення позбавлене будь-якого екологічного змісту, оскільки вони розроблені без врахування умов кожного конкретного регіону. Тому актуальною проблемою є перегляд діючої економічної концепції розвитку промисловості, співвідношення між базовими сировинними галузями та галузями, які виробляють кінцеву продукцію, розміщення потенційно небезпечного виробництва, а також впровадження новітніх технологій.
Система зборів за забруднення досить складна, діє однаковий підхід як до бюджетних організацій та невеликих приватних підприємств, так і до великих хімічних та металургійних заводі в. Радіоактивне, акустичне та електромагнітне забруднення не підлягають оподаткуванню. Не враховуються інфляційні процеси, що призводить до реального зменшення платежів.
Внаслідок непродуманої державної політики порушена екологічна рівновага Дніпра, затоплені рукотворними морями чорноземи на території, яка дорівнює площі Чернігівської області, знищені ерозією та дефляцією родючі ґрунти, зникло близько 3000 невеликих річок.
Екологічна криза в Україні порушує традиційну систему життєзабезпечення нації, що є однією з найголовніших причин неухильної деградації українського суспільства. За розрахунками, показники забруднення навколишнього середовища найбільш шкідливими інгредієнтами в Україні в кілька разів перевищують середньосвітові, що негативно відбивається, перш за все, як на відтворенні, так і на здоров'ї її населення.
За рівнем життя, його тривалістю та рівнем освіти (індекс розвитку ООН) Україна серед інших держав світу посідає місце у другій сотні: у 1994 р. займала 45-те, в 1999 р. - 94-те. Найменш здорове населення в Україні - сільське (у світі - навпаки), 80 % сільських дітей мають проблеми зі здоров'ям. Рівень онкозахворювань в Україні ще до чорнобильської аварії був найвищим у колишньому СРСР.
Середня тривалість життя в Україні зменшилася з 65,9 років для чоловіків і 75 років для жінок в 1990 р. до 62,6 і 74,1 років відповідно для чоловіків і жінок у 2003 р. Водночас у США цей показник зріс з 71,7 років для чоловіків і 78 років для жінок в 1990 р. до 79,6 і 84,3 років відповідно для чоловіків і жінок у 2001 р.
У зв'язку з цим дуже актуальною національною проблемою є підпорядкування цілей підвищення обсягів промислового виробництва стратегії техногенно-екологічної безпеки в інтересах узгодження економіки та екології. Для вирішення цієї проблеми необхідна структурна перебудова економіки та інтеграція екологічної політики в стратегію економічних реформ. Основною метою такої діяльності є зниження рівня техногенного навантаження на довкілля через впровадження новітніх екологічно безпечних технологій, створення економічних передумов для випуску конкурентоспроможної продукції, розробка, вдосконалення та впровадження ринкових механізмів регулювання економічних наслідків господарювання тощо.
Цікаві статті з розділу
Радіоактивне забруднення
Особливе
місце у забрудненні оточуючого середовища займає радіоактивне забруднення.
Найбільшою з них у всій Європі є Чорнобильська катастрофа яка і стала наслідком
радіоактивного забрудненн ...
Екологія і практична діяльність людини
Погіршення стану більшості екосистем біосфери, істотне
зменшення біопродуктивності й біорізноманітності, катастрофічне виснаження
ґрунтів і мінеральних ресурсів за небаченої забрудненості по ...
Квартира як біогеоценоз
Біогеоценози - елементарні одиниці
біосфери. Масштаби біогеоценозів в природі надзвичайно різні. Неоднакова також
ступінь замкнутості підтримуваних в них кругообігів речовини, тобто
багатор ...