Державне управління в галузі природокористування
Державна служба управління природокористуванням створюється для організації роботи всіх організацій, пов'язаних з природокористуванням; для розробки програм і бюджету на кожний рік; для регулювання використання ресурсів, що виділяються на вирішення програмних завдань, а також для проведення юридичної, соціологічної та інформаційної роботи розв'язання низки інших завдань.
Діяльність служби управління природокористуванням регламентується Законом "Про охорону навколишнього середовища", постановами Верховної Ради, розпорядженнями і указами Президента України, нормативними актами і рішеннями уряду.
Верховна Рада України визначає державну політику в галузі охорони навколишнього середовища, затверджує правові акти, які регламентують відношення в галузі охорони навколишнього середовища, установлює і забезпечує правовий режим в зонах надмірного екологічного навантаження і в зонах екологічного лиха. Основними напрямками державної екологічної політики України є:
- екологічно раціональне використання природного й соціально-економічного потенціалу держави, збереження сприятливого середовища життєдіяльності суспільства;
- соціально-екологічне й економічно раціональне розв'язання проблем, що виникають у результаті забруднення навколишнього природного середовища, небезпечних природних явищ, техногенних аварій і катастроф;
- розвиток міжнародного співробітництва щодо збереження розмаїтості природи, охорони озонового шару атмосфери, запобігання антропогенних змін клімату, захисту й відтворення лісів, забруднення навколишнього середовища, відновлення природного стану водних об'єктів (Дніпра, Дунаю, Чорного й Азовського морів).
Реалізація державної екологічної політики покладена на уряд України. До його компетенції належить розробка державних, регіональних і міжнародних екологічних програм, затвердження нормативів викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище, а також лімітів використання ресурсів і розміщення відходів, встановлення порядку визначення платні за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього середовища і розміщення відходів; прийняття рішень про припинення діяльності підприємств будь-якої форми власності у випадку грубих порушень екологічних вимог, підписання міжнародних угод у галузі охорони навколишнього середовища.
Спеціальні екологічні організації створені на державному, регіональному і місцевому рівні.
Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, а також гідрометеорологічної діяльності є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України). Положення про нього затверджене Указом Президента України від 10.02.2004.
Діяльність Мінприроди України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінприроди України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.
У межах своїх повноважень Мінприроди організовує виконання актів законодавства і здійснює контроль за їх реалізацією.
Мінприроди України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
Основними завданнями Мінприроди України є:
- забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, поверхневі води, атмосферне повітря, ліси, тваринний і рослинний світ та природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України);
- проведення моніторингу навколишнього природного середовища, поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, а також гідрометеорологічної діяльності;
- здійснення комплексного управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів (крім надр), забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки;
Цікаві статті з розділу
Органічна речовина ґрунтів екосистем басейну Верхнього Дністра
Актуальність
теми. Знеліснення є однією із найбільших екологічних проблем, що постали перед
людством в кінці ХХ - на початку ХХІ століття. Вона носить комплексний характер
і пов’язана із по ...
Екологія міських систем
Що являє собою місто? Передусім,
місто уже на початку свого існування являло собою факт концентрації населення
знарядь виробництва, капіталу, тоді як для села характерним і донині є
протиле ...
Розрахунок розсіювання шкідливих речовин
Розподіл в атмосфері забруднюючих
речовин, що викликаються з промислових джерел забруднення, підкоряється законам
турбулентної дифузії. На процес розсіювання викидів суттєво впливає стан
атмосфери, ...
Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частинки.
Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ. Хімічне зумовлюється збільшенням вмісту у воді шкідливих домішок.
Забруднення ґрунтів відбувається: під час видобутку корисних копалин, внаслідок захоронення відходів та сміття, внаслідок аварій та катастроф тощо.