Період незалежної України

Азово-Сиваський національний природній парк

Питання заповідання прибережних районів Азовського моря і, особливо Сиваша , ставилося вже в кінці XIX століття, коли почалось їх активне господарське освоєння. Наприкінці 20-х років минулого століття тут були розпочаті широкі комплексні дослідження, і вже у 1923 році до єдиного в той час заповідника на півдні України - «Асканія-Нова» разом з чорноморськими островами було приєднано острів Чурюк, що на Центральному Сиваші. У липні 1927 року при заповіднику «Асканія-Нова» було створено заповідник «Надморські коси», до якого увійшли окремі ділянки Північного Причорномор'я, Сиваша та Азовського моря. До кінця 1932 р. він знаходився у складі заповідника «Асканія-Нова», а з січня 1933 р. почав функціонувати як самостійна установа. В липні 1937 р. на його основі було створено два нових заповідники: Чорноморський та Азово-Сиваський. У серпні 1957 р. розпорядженням Ради Міністрів УРСР Азово-Сиваський заповідник був реорганізований в Азово-Сиваське державне заповідно-мисливське господарство, до складу якого увійшли о. Бірючий та 4 острови в Сиваші: Куюк-Тук (частина), Чурюк (частина), Мартинячий та Китай, а також однокілометрова морська смуга навколо о. Бірючий та частина акваторії Сиваша навколо перелічених островів. Указом Президента України від 25 лютого </wiki/25_%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE> 1993 </wiki/1993> року № 62 у межах згаданого заповідно-мисливського господарства і його охоронної зони з акваторіями Центрального Сиваша і Азовського моря було створено Азово-Сиваський національний природний парк.

Загальна площа парку становить 52154,0 га, з них 8469,0 га суходолу і 43685,0 га акваторії Азовського моря, оз. Сиваш та Утлюцького лиману. Закріплені за парком ділянки суходолу розташовані в Генічеському районі - 7528,0 га (о. Бірючий та частина о. Куюк-Тук) і Новотроїцькому районі - 941,0 га (частина о. Чурюк з прилеглими невеликими островами). На ці території для парку оформлені державні акти на право постійного користування земельними ділянками. Парк створений з метою збереження генофонду рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів північного Приазов'я. Територія За функціональним зонуванням території до заповідної зони віднесено 38970,0 га (Центральний Сиваш), зона регульованої рекреації займає 618,0 га, зона стаціонарної рекреації - 93,0 га, господарська зона - 12473,0 га (о. Бірючий) [15].

Джарилгацький національний природний парк

Природний парк створено 11 грудня 2009 року згідно з указом президента України Віктора Ющенка з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів північного Причорномор'я. До території національного природного парку «Джарилгацький» погоджено в установленому порядку включення 10000 гектарів земель державної власності, в тому числі 805 гектарів земель державного підприємства «Скадовське дослідне лісомисливське господарство», що вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку в постійне користування, і 6726 гектарів земель державного підприємства «Скадовське дослідне лісомисливське господарство» та 2469 гектарів акваторії Джарилгацької затоки Чорного моря, що включаються до складу національного природного парку без вилучення [20].

Олешківські піски

Історія заповідання території майбутнього НПП розпочалась ще в далекому 1926 р., коли частина Чалбаської арени була оголошена державним заповідником (Висоцький та ін. 1928, Шаповал, 2007). Пізніше, ця ж ділянка входила до складу Чорноморського заповідника та заповідника «Асканія-Нова», але вже у 1956 р. вона була виведена зі складу Асканія-Нова та передана до ‎Головного управління мисливського господарства Мінлісгоспу УРСР (Черняков, 2007, Шаповал, 2007). Питання ж відносно заповідання Козачелагерської арени стало активно підніматися після ліквідації на ній військового полігону «Херсон» в роки незалежності України фахівцями кафедри ботаніки Херсонського державного університету, Чорноморського біосферного заповідника та екологами області (М. М. Підгайний, Є. Г. Роман) (Котенко та ін., 1994, 1999). Були розроблені та подані до Управління екології наукові обґрунтування створення ботанічного заказника «Буркутський мох», ландшафтних заказників «Буркути» та «Козачелагерський». Однак, лише 2010 р. на території цих двох арен вдалося створити заповідний об’єкт - національний природний парк «Олешківські піски».

Цікаві статті з розділу

Екологічна безпека мастильно-охолоджувальних рідин
Актуальність. Промисловість спричиняє значний негативний вплив на довкілля, що характеризується викидом небезпечних речовин, накопиченням як рідких так і твердих токсичних відходів. Необхідн ...

Екологічна адаптація флори і фауни пустель
На планеті певним чином зосереджені певні природні зони і їхні пояси, зумовлюючи певні особливості умов середовища, з відповідними флористичними і фауністичними угрупуваннями з їхніми еколо ...

Лісові ресурси європейських країн
Лісове господарство в Європі є важливою складовою економіки та принципово важливим з екологічної точки зору. В данній курсовій роботі було проаналізовано стан лісів Європи, їх екологічн ...